Bavul - Allame

Bu Zombi ruhen hasta

Gelecek on yıl için şüpheli ciğerlerim sigara

Mevzu pay kap’cak mirastan

Son günlerde yağmurlar çoğaldı

Dikkatim kayıpken iyice şiirlerden nefret ettim hatta

Şu melankolik suskunluklar çoğu zaman komiktir

Acının insanlarla eşdeğer bir ortak hâli yok ki

Hepimiz aynı kırgınlığı yaşasaydık şayet

Biri kahrolurken başkasına gülünç olmazdı d’i' mi?

«Kaç, vaktin varken git!»

diyor aklım

Lanet umutları on üç yıl evel can kaybında bıraktım

«Şeytanın bacaklarını kır!»

diyor artık mantık

Unutmak yalnız bugün güzel geleceğini karartır

Yazdıkça daha da öfkeleniyo'sun

Dünya kapat çeneni, sesin beni deli ediyo', sus

Veyahut konuş, dediğin olsun, zarardan dönme lüksün yok

Şu andan itibaren hiç geçer mi forsun (Hayır!)?

Tüm hayatım bavuluma sığar

Küs yaşıyorum, terk etti doğa

Dört duvar yalnızlığıma boğar

Sor «Hiç umudun var mı daha?»

Başım belada, göz yaşına terk vedalar

Birlikte güçsüzüz geçilmiyor yekpare dağlar

Tek başıma suçluyum, vicdansız mahkemem mübalağa

Hem insan ol hem iyilik yeşertsin dünya ne âlâ

Sabah fenalar, akşam alkol krizleri

Aitsizlik, önlemim güvensiz dost ilişkileri

Yok gururun, paramparça hâlde, bak ne oldu, berbat ettin

Sahibim bi' kara deftere, yazdım insan klişeleri

Ne bekliyordun?

Monokromum, renkli yolun

Dök eteklerinden taşları, başka bi' şans vermiyorum

Bana gözüm karardı, mantık dahilinde görmüyorum

Dünya galaksinin satılık adisinden canlılar reyonu

Farz-ı misal öldün, dünya'ya dönüp bakma şansın olsa

Yalanları görürdün, parayla ters gömüldün

Hayata sor hüzünlü zamanla imtihanı

Zor misafirin, kendiyle eş güdümlü

Цей зомбі психічно хворий

Мої сумнівні легені на наступні десять років

Суб'єкт забере частку від спадку.

Останні кілька днів йшов дощ

Я навіть ненавидів вірші, коли відволікався

Ці меланхолійні мовчання часто бувають смішними

Біль не має загального еквіваленту з людиною.

Якби у всіх нас була однакова образа

Хіба не було б смішно для когось іншого, коли хтось трахався?

— Біжи, йди, поки можеш!

каже мій розум

Я залишив прокляті надії тринадцять років тому, втративши життя

— Ламай дияволові ноги!

каже логіка

Забуття самотності затемнює ваше прекрасне майбутнє сьогодні

Чим більше ти пишеш, тим більше злишся

Світ замовкни, твій голос зводить мене з розуму», замовкни

Або розмовляй, що б ти не говорив, ти не маєш розкоші повертатися після біди

Чи пройде це коли-небудь відтепер (Ні!)?

Усе моє життя поміщається в моїй валізі

Я ображена, природа покинула

Чотири стіни тонуть мене в моїй самотності

Запитайте: «Чи є у вас надія?»

Я в біді, слізні прощання

Разом ми слабкі, гори непереможні

Винен я один, мій недобросовісний суд перебільшений

Будь і людиною, і нехай росте добро, який великий світ

Ранкова нудота, вечірній алкогольний криз

Приналежність, мій запобіжний захід — ненадійні дружні стосунки

Ніякої гордості, це на шматки, подивіться, що сталося, ви зіпсувалися

У мене є чорний зошит, я писав людські кліше

Чого ти очікував?

Моя монохромна, твоя кольорова дорога

Вилийте каміння зі своїх спідниць, я більше не даю шансу

Я осліплений, я не бачу в межах розумного

Продам живі істоти від назви галактики світу

Наприклад, якщо у вас є можливість озирнутися на світ, ви мертві.

Колись ви бачили брехню, поховану догори ногами з грошима

Запитай життя, його випробування сумним часом

Ваш непростий гість, самокоординований