Жаль - Александр Иванов

Мой дом, словно потерянный рай на Земле,

Где нет никого,

Тот сон, что подарил радость мне и тебе,

Забуду его.

Все твои следы зальют дожди,

Всё что было - позади.

Нет, нет, просто не верится -

Были вдвоём только вчера...

Как жаль, не переменятся эти ветра,

Разлуки ветра…

Все твои следы зальют дожди,

Всё, что было - позади...

Жаль, что никогда не быть нам вместе,

Жаль, что холода сковали сердце,

Жаль, что нам друг другу не принадлежать,

Нам вместе не летать с тобой...

Как жаль...

Как знать - может с другим будешь счастлива ты,

Станешь светлей?

Мне ты даришь печаль

И пустые мечты прожитых дней...

Все твои следы зальют дожди,

Всё, что было - позади...

Нет, нет, просто не верится -

Были вдвоём только вчера...

Как жаль, не переменятся эти ветра,

Разлуки ветра...

Все твои следы зальют дожди,

Всё, что было - позади...

Жаль, что никогда не быть нам вместе,

Жаль, что холода сковали сердце,

Жаль, что нам друг другу не принадлежать,

Нам вместе не летать с тобой...

Как жаль...

Мій будинок, наче втрачений рай на Землі,

Де немає нікого,

Той сон, що подарував радість мені та тобі,

Забуду його.

Всі твої сліди заллють дощі,

Все що було – позаду.

Ні, ні, просто не віриться -

Були вдвох лише вчора.

Як шкода, не зміняться ці вітри,

Розлуки вітру.

Всі твої сліди заллють дощі,

Все, що було - позаду...

Жаль, що ніколи не бути нам разом,

Шкода, що холоди скували серце,

Жаль, що нам один одному не належати,

Нам разом не літати з тобою...

Як шкода...

Як знати - може з іншим будеш щаслива ти,

Станеш світлішим?

Мені ти даруєш смуток

І порожні мрії прожитих днів...

Всі твої сліди заллють дощі,

Все, що було - позаду...

Ні, ні, просто не віриться -

Були вдвох лише вчора.

Як шкода, не зміняться ці вітри,

Розлуки вітру.

Всі твої сліди заллють дощі,

Все, що було - позаду...

Жаль, що ніколи не бути нам разом,

Шкода, що холоди скували серце,

Жаль, що нам один одному не належати,

Нам разом не літати з тобою...

Як шкода...