Шарф - Александр Иванов

Отрывались друг от друга два сгоревшие супруга

Как от страшного недуга, избавляясь друг от друга

Зажимали сердце в клещи, перетаскивали вещи

Там машина ожидала, он ушел она рыдала

Тихо радио играет, он о ней уже все знает

И она о нем все знает, и о них уже все знают

У него такой четвертый номер в памяти не стертый

У нее такой остывший взгляд холодный, но любивший

Открывая другие краски и рисует на фоне белом

Оживляя цветы и сказки та, которая так горела

Не поехала Герда к Каю, если я засыпаю с книжкой,

То под утро зачем не знаю

Ты мне снишься с короткой стрижкой

Каждый день одно и тоже, дни как люди не похожи

У него командировки, у нее командировки

Что болело – отпустило, догорело и остыло

И осталось лишь оставить что-то теплое на память

Так не зная, не гадая самолетов ожидая

В шуме аэровокзалов этот шарф она связала

Это теплый, этот длинный и в морозах не повинный

И оставила на память, чтобы он сумел оттаять

Открывая другие краски и рисует на фоне белом

Оживляя цветы и сказки та, которая так горела

Не поехала Герда к Каю, если я засыпаю с книжкой,

То под утро зачем не знаю

Ты мне снишься с короткой стрижкой

Відривалися один від одного два згорілі чоловіки

Як від страшної недуги, позбавляючись один одного

Затискали серце в кліщі, перетягували речі

Там машина чекала, він пішов вона плакала

Тихо радіо грає, він про неї вже все знає

І вона про нього все знає, і про них уже всі знають

У нього такий четвертий номер у пам'яті не стертий

У неї такий холодний, але любив такий холодний погляд.

Відкриваючи інші фарби і малює на білому тлі

Оживляючи квіти та казки та, що так горіла

Не поїхала Герда до Каю, якщо я засинаю з книжкою,

То під ранок навіщо не знаю

Ти мені снишся з короткою стрижкою

Щодня одне й те саме, дні як люди не схожі

У нього відрядження, у неї відрядження

Що боліло – відпустило, догоріло та охололо

І залишилося лише залишити щось тепле на згадку

Так не знаючи, не гадаючи літаків, чекаючи

У шумі аеровокзалів цей шарф вона зв'язала

Це теплий, цей довгий і в морозах не винний

І залишила на згадку, щоб він зумів відтанути

Відкриваючи інші фарби і малює на білому тлі

Оживляючи квіти та казки та, що так горіла

Не поїхала Герда до Каю, якщо я засинаю з книжкою,

То під ранок навіщо не знаю

Ти мені снишся з короткою стрижкою