Забытая - Александр Иванов

Звоню, не знаю как мне быть,

Пытаюсь разбудить,

Звоню тебе в который раз.

Не смей забыть любовь, согрей,

Звонком своим согрей.

Хочу тепла хочу сейчас.

Хоть немного, невзначай…

Забытая

Любовь, жестокой ревностью

Разбитая.

Согрета прошлым память моя.

Каждый раз

Зовёт меня, я сам не свой.

Я помню тёплый взгляд.

Согрей, любовь, опять, я знаю,

Виноват.

Живу в гостях у слёз до утра,

Как всегда.

Я убеждён, ты скажешь «да»

Судьба разлуке даст развод,

Любовь мою найдёт,

Я утону в твоих глазах.

Я жду, что ты, любовь согрев,

Заметно повзрослев,

Найдёшь ответ мой на губах.

Хоть немного, невзначай…

Забытая

Любовь, жестокой ревностью

Разбитая.

Согрета прошлым память моя.

Каждый раз

Зовёт меня, я сам не свой.

Я помню тёплый взгляд.

Согрей, любовь, опять, я знаю,

Виноват.

Живу в гостях у слёз до утра,

Как всегда.

Я убеждён, ты скажешь «да»

Ты скажешь «да»…

Ты скажешь «да»…

Ты скажешь «да»…

Дзвоню, не знаю як мені бути,

Намагаюся розбудити,

Дзвоню тобі вкотре.

Не смій забути кохання, зігрій,

Дзвінком своїм зігрій.

Хочу тепла, хочу зараз.

Хоч трохи, ненароком…

Забута

Любов, жорстокою ревністю

Розбита.

Зігріта минулим моя пам'ять.

Кожен раз

Зве мене, я сам не свій.

Я пам'ятаю теплий погляд.

Зігрій, кохання, знову, я знаю,

Винен.

Живу в гостях у сліз до ранку,

Як завжди.

Я переконаний, ти скажеш «так»

Доля розлуці дасть розлучення,

Любов мою знайде,

Я втоплюсь у твоїх очах.

Я чекаю, що ти, кохання зігрівши,

Помітно подорослішавши,

Знайдеш мою відповідь на губах.

Хоч трохи, ненароком…

Забута

Любов, жорстокою ревністю

Розбита.

Зігріта минулим моя пам'ять.

Кожен раз

Зве мене, я сам не свій.

Я пам'ятаю теплий погляд.

Зігрій, кохання, знову, я знаю,

Винен.

Живу в гостях у сліз до ранку,

Як завжди.

Я переконаний, ти скажеш «так»

Ти скажеш «так»…

Ти скажеш «так»…

Ти скажеш «так»…