Зурбаган - Александр Иванов, Владимир Пресняков

Засыпает синий Зурбаган,

А за горизонтом ураган,

С грохотом, и гомоном, и гамом

Путь свой начинает к Зурбагану.

Грянет ливень резкий и косой,

И продрогнет юная Ассоль,

И опять понять не смогут люди

Было это или только будет.

Два часа на часах,

И ни нас, и ни нашего века,

Смотрит девушка с пристани

Вслед кораблю.

И плечами поводит, озябнув от ветра,

Я люблю это время, безнадёжно люблю.

Сгинет ночь, и день придёт иной,

Как волна приходит за волной,

И проснусь я в мире невозможном,

Где-то между будущим и прошлым.

В мире, где девчонкою босой

Вдоль прибоя бегает Ассоль,

Бегает смешная, озорная,

Ничего о парусе не зная.

Два часа на часах,

И ни нас, и ни нашего века,

Смотрит девушка с пристани

Вслед кораблю.

И плечами поводит, озябнув от ветра,

Я люблю это время, безнадёжно люблю.

Засыпает синий Зурбаган,

А за горизонтом ураган.

Грянет ливень резкий и косой,

И продрогнет юная Ассоль.

Сгинет ночь, и день придёт иной,

Как волна приходит за волной.

Засинає синій Зурбаган,

А за обрієм ураган,

З гуркотом, і гомоном, і гамом

Шлях свій починає до Зурбагану.

Гримне злива різка і коса,

І здригнеться юна Ассоль,

І знову зрозуміти не зможуть люди

Було це чи тільки буде.

Дві години на годиннику,

І ні нас, і ні нашого століття,

Дивиться дівчина з пристані

Слідом за кораблем.

І плечима поводить, змерзнувши від вітру,

Я люблю цей час, безнадійно кохаю.

Згине ніч, і день прийде інший,

Як хвиля приходить за хвилею,

І прокинуся я у світі неможливому,

Десь між майбутнім та минулим.

У світі, де дівчинкою босою

Вздовж прибою бігає Ассоль,

Бігає смішна, бешкетна,

Нічого про вітрило не знаючи.

Дві години на годиннику,

І ні нас, і ні нашого століття,

Дивиться дівчина з пристані

Слідом за кораблем.

І плечима поводить, змерзнувши від вітру,

Я люблю цей час, безнадійно кохаю.

Засинає синій Зурбаган,

А за обрієм ураган.

Гримне злива різка і коса,

І здригнеться юна Ассоль.

Згине ніч, і день прийде інший,

Як хвиля приходить за хвилею.