Птица в клетке - Александр Иванов

Свет зари лучится, зеленеет поле.

Бьётся в клетке птица: "Я хочу на волю".

Бьётся в клетке птица: "Я хочу на волю.

Где былые годы?

Где простор окраин?

Я хочу свободы, отпусти, хозяин.

Где былые годы?

Где простор окраин?

Я хочу свободы, отпусти, хозяин"

Ей старик ответил: "Был тебе я другом,

Пусть утихнет ветер, отпущу к подругам.

Вот утихнет ветер, отпущу к подругам.

Я ль тебя обидел?

Боль в душе испита,

Ждёт тебя погибель после клетки сытой.

Я ль тебя обидел?

Боль в душе испита,

Ждёт тебя погибель после клетки сытой".

Утешала птица: "Ты не будь печален,

Жизнь не повторится, отпусти, хозяин.

Жизнь не повторится, отпусти, хозяин.

Не кляни судьбину, что не быть нам вместе,

Пусть умру, пусть сгину, но спою я песню.

Не кляни судьбину, что не быть нам вместе,

Пусть умру, пусть сгину, но спою я песню.

Пусть умру, пусть сгину, но спою я песню.

Пусть умру, пусть сгину, но спою я песню".

Світло зорі сяє, зеленіє поле.

Б'ється у клітці птах: "Я хочу на волю".

Б'ється в клітці птах: Я хочу на волю.

Де минулі роки?

Де простір околиць?

Я хочу свободи, відпусти, хазяїне.

Де минулі роки?

Де простір околиць?

Я хочу свободи, відпусти, хазяїне"

Їй старий відповів: "Був тобі я другом,

Нехай стихне вітер, відпущу до подруг.

Ось стихне вітер, відпущу до подруг.

Чи я тебе образив?

Біль у душі випробуваний,

Чекає на тебе смерть після клітини ситої.

Чи я тебе образив?

Біль у душі випробуваний,

Чекає тебе смерть після клітини ситої ".

Втішав птах: "Ти не будь сумний,

Життя не повториться, відпусти, хазяїне.

Життя не повториться, відпусти, хазяїне.

Чи не кляни долю, що не бути нам разом,

Нехай помру, нехай згину, але заспіваю пісню.

Чи не кляни долю, що не бути нам разом,

Нехай помру, нехай згину, але заспіваю пісню.

Нехай помру, нехай згину, але заспіваю пісню.

Нехай помру, нехай згину, але заспіваю я пісню".