Я зову дождь - Александр Иванов

Милый друг, ушедший дальше, чем за море.

Вот тебе розы, протянись на них.

Милый друг, унесший "самое, самое" -

Дорогое из сокровищ моих Земных.

Я обманут, теперь и обкраден я.

Нет на память мне: не писем, ни кольца.

Как мне памятна малейшая впадина

Удивленного на веки твоего лица.

Я зову дождь, я зову дождь -

Ты не вернешься и не придешь.

Только лишь роза в вазе моей -

Без воды уже несколько дней.

Я зову дождь, вчерашний дождь!

Но не проходит предсмертная дрожь!

Роза завяла в вазе моей, уже несколько дней.

Как мне памятен просящий и пристальный -

Взгляд, поближе меня приглашающий сесть.

И улыбка из Великого издали

Умирающего светская лесть.

Милый друг, ушедший в вечное плаванье -

Свежий холмик, меж других бугорков.

Помолись обо мне в райской гавани,

Чтобы не было больше других маяков.

Я зову дождь, я зову дождь -

Ты не вернешься и не придешь.

Только лишь роза в вазе моей -

Без воды уже несколько дней.

Я зову дождь, вчерашний дождь!

Но не проходит предсмертная дрожь!

Роза завяла в вазе моей, уже несколько дней.

Я зову дождь, я зову дождь -

Ты не вернешься и не придешь.

Только лишь роза в вазе моей -

Без воды уже несколько дней.

Я зову дождь, вчерашний дождь!

Но не проходит предсмертная дрожь!

Роза завяла в вазе моей, уже несколько дней.

Милый друг, ушедший в Вечное плаванье -

Помолись обо мне в райской гавани,

Чтобы не было больше других маяков.

Милий друже, що пішов далі, ніж за море.

Ось тобі троянди, простягнись на них.

Милий друг, який забрав "саме, саме" -

Дорогий зі скарбів моїх Земних.

Я обдурений, тепер і я обкрадений.

Немає на пам'ять мені: не листів, ні обручки.

Як мені пам'ятна найменша западина

Здивованого на віки твого обличчя.

Я кличу дощ, я кличу дощ -

Ти не повернешся і не прийдеш.

Тільки троянда у вазі моїй -

Без води вже кілька днів.

Я кличу дощ, вчорашній дощ!

Але не минає передсмертне тремтіння!

Троянда зав'яла у моїй вазі, вже кілька днів.

Як мені пам'ятний прохаючий і пильний -

Погляд, що мене ближче запрошує сісти.

І посмішка з Великого здалеку

Вмирає світські лестощі.

Милий друг, що пішов у вічне плавання

Новий горбок, серед інших горбків.

Помолись за мене в райській гавані,

Щоб не було більше за інших маяків.

Я кличу дощ, я кличу дощ -

Ти не повернешся і не прийдеш.

Тільки троянда у вазі моїй -

Без води вже кілька днів.

Я кличу дощ, вчорашній дощ!

Але не минає передсмертне тремтіння!

Троянда зав'яла у моїй вазі, вже кілька днів.

Я кличу дощ, я кличу дощ -

Ти не повернешся і не прийдеш.

Тільки троянда у вазі моїй -

Без води вже кілька днів.

Я кличу дощ, вчорашній дощ!

Але не минає передсмертне тремтіння!

Троянда зав'яла у моїй вазі, вже кілька днів.

Милий друг, що пішов у Вічне плавання

Помолись за мене в райській гавані,

Щоб не було більше за інших маяків.