Просыпаясь, улыбаться - Александр Иванов

В облаках у водопада в шаг до ада,

Отодвинула судьба меня от края.

И неведомо, за что же мне награда

Жить за синим океаном в шаг до рая.

Тёплый дождик, ветер мягкий, пальмы гнутся.

Субтропические вёсны бесконечны.

И приходит мысль шальная не вернуться,

В то, что было и остаться здесь навечно.

Но эта жизнь немая не моя.

И я вернусь когда-нибудь, вернусь.

Вы только зажигайте вовремя маяк

И никогда вином не запивайте грусть.

Пересталось понимать, чего ты хочешь.

В жизнь счастливую, какую должен вжиться.

И до срока, до какого травы топчешь

Ты не знаешь — всё ведь на небе решится.

Остаётся уповать и полагаться.

Лучшей музыкой считать, что сердце бьётся.

И, конечно, просыпаясь, улыбаться —

Это всё, что нам с тобою остаётся.

И эта жизнь немая не моя.

И я вернусь когда-нибудь, вернусь.

Вы только зажигайте вовремя маяк

И никогда вином не запивайте грусть.

В хмарах у водоспаду крок до пекла,

Відсунула доля мене від краю.

І невідомо, за що мені нагорода

Жити за синім океаном у крок до раю.

Теплий дощ, вітер м'який, пальми гнуться.

Субтропічні весни нескінченні.

І приходить думка шалена не повернутися,

Те, що було і залишитися тут назавжди.

Але це життя німе не моє.

І повернуся колись, повернуся.

Ви тільки запалюйте вчасно маяк

І ніколи вином не запивайте смуток.

Пересталося розуміти, чого ти хочеш.

У життя щасливе, яке має вжитися.

І до строку, до якого трави топчеш

Ти не знаєш — адже все на небі вирішиться.

Залишається сподіватися і покладатися.

Найкращою музикою вважати, що серце б'ється.

І, звичайно, прокидаючись, посміхатися —

Це все, що нам із тобою залишається.

І це життя німе не моє.

І повернуся колись, повернуся.

Ви тільки запалюйте вчасно маяк

І ніколи вином не запивайте смуток.