Siell' on kauan jo kukkineet omenapuut - Accentus, Eric Ericson, Toivo Kuula

Siell' on kauan jo kukkineet omenapuut

Siell' on siintävät seljat ja salmien suut

Siell' on vihreät metsät ja mäet

Siell' on vilposet illat ja varjokas koi

Siell' on lintujen laulu, mi lehdossa soi

Siell' on kaihoja kukkuvat käet

Mun on mieleni nääntyä ikävään

Kun tiedän, kun tiedän ma kaiken tään

Ja ma kaihoten kaipaan sinne

Ja mun sieluni silmin ma nään sen näyn

Salot, vihreät metsät, jos katuja käyn

Jos kuljen, jos kätkeyn minne

Ja mun huoneeni käynyt on ahtahaks

Ja sen ilma niin kumman painavaks

Ja ma syömmessä toivon jo salaa:

Tulis syksy ja metsät ne vihreät veis

Tulis talvi ja lumin ne peitteleis --

Kai silloin mun rauhani palaa!

Є яблуні, які довго цвітуть

Є спинки і гирла проток

Є зелені ліси та пагорби

Бувають прохолодні вечори і тінистий мотиль

У гаю лунає спів птахів

Там туга опускаються руки

Мій розум голодує

Коли я знаю, коли я знаю все

І я сумую за тобою там з тугою

І зором моєї душі я бачу це видіння

Салоси, зелені ліси, якщо я побуваю на вулицях

Якщо я буду ходити, якщо я ховаюся куди

І моя кімната була тісною

І його повітря таке дивно важке

А коли я їм, то вже потай сподіваюся:

Була б осінь і зазеленіли б ліси

Зима йде і Люмін їх вкриє -

Мабуть, тоді мій спокій повернеться!