5 Gedichte für eine Frauenstimme, WWV 91: No. 3, Im Treibhaus - Laurence Equilbey, Accentus, Рихард Вагнер

Hochgewölbte Blätterkronen

Baldachine von Smaragd

Kinder ihr aus fernen Zonen

Saget mir, warum ihr klagt?

Schweigend neiget ihr die Zweige

Malet Zeichen in die Luft

Und der Leiden stummer Zeuge

Steiget aufwärts, süßer Duft

Weit in sehnendem Verlangen

Breitet ihr die Arme aus

Und umschlinget wahnbefangen

Öder Leere nicht’gen Graus

Wohl, ich weiß es, arme Pflanze;

Ein Geschicke teilen wir

Ob umstrahlt von Licht und Glanze

Unsre Heimat ist nicht hier!

Und wie froh die Sonne scheidet

Von des Tages leerem Schein

Hüllet der, der wahrhaft leidet

Sich in Schweigens Dunkel ein

Stille wird’s, ein säuselnd Weben

Füllet bang den dunklen Raum:

Schwere Tropfen seh ich schweben

An der Blätter grünem Saum

Арочні крони листя

Навіси із смарагду

Діти ви з далеких зон

Скажи чому ти скаржишся?

Ти мовчки схиляєш гілки

Намалюйте персонажів у повітрі

І мовчазний свідок страждань

Підіймається вгору, солодкий аромат

Далеко в жадобі

Розведіть руки

І обгортає маячня

Безплідна порожнеча не жах

Ну, знаю, бідна рослина;

Ми поділяємо долю

Чи оточений світлом і пишністю

Нашого дому тут немає!

І як радісно сонце відходить

Порожнього сяйва дня

Прикрийте того, хто справді страждає

У тишу темряви

Буде тихо, шепоче плетіння

Вибух заповнює темну кімнату:

Я бачу, що пливуть важкі краплі

Зелений поділ на листках