Le Marseillais - Abd Al Malik

Il est arrivé comme Belsunce dans notre quartier

Comme s’il débarquait d’un livre de Pagnol

C’est, sensiblement pareil le Neuhof et les quartiers Nord

Violent comme nous sauf que lui, dégageait notre ciel comme le Mistral

lorsqu’il parlait

Il disait: «Je crains dégun» avec la confiance de ceux qu’ont le Soleil comme

patrie

Il tirait selon lui sa baraka de la Bonne Mère quand il faisait de la thune et,

ça nous faisait «gole-ri»

À l'époque franchement, on ne pensait qu'à notre gueule pour être honnête

Alors que lui, il envoyait des mandats à ses potes à la prison des Baumettes

Quand le Soleil tapait fort, il nous parlait des îles du Frioul

Avec tant d'éloquence que, dans la cité on disait qu’il était fou

Il était rasta mais plutôt côté Massilia Sound System

Avec l’esprit de Marius en plus mais, côté victime du système

Le marseillais

On est là, seul, seul

Le marseillais

On est là, seul, seul

Le marseillais

On est là, seul, seul

Le marseillais

On est là, seul, seul

Il avait le biais pour faire caguer son monde

Parce qu’il pouvait être relou quand ça le prenait

Et dans la cité on finit toujours par, ostraciser celui qui fait de l’ombre

Et, avec son tempérament mistral, fallait surtout pas l’incendier

Il commençait à avoir du mal à, traîner son ombre jusqu’au Soleil mais

Avait toujours l'âme de ceux qui sont unis par une ville

Il disait que même loin, Notre-Dame montait la garde pour lui

Mais c’est surtout, dans notre milieu que les valeurs commençaient à se taire

Pourtant lui en loyauté, restait aussi traditionnel qu’une bouillabaisse

Quand le Soleil hissait son drapeau, il nous contait les calanques de Sormiou

Comme une contrée magique et dans la cité on disait qu’il était fou

Toujours rasta mais il virait côté mauvais trip

Un peu dans le style Fanny côté esprit de sacrifice

Le marseillais

On est là, seul, seul

Le marseillais

On est là, seul, seul

Le marseillais

On est là, seul, seul

Le marseillais

On est là, seul, seul

Il souriait mais piquait du nez à cause de l’héroïne

Baver fait du bien à Bertrand et te le rend caguant

Lui, il nous aimait vraiment quand nous, on le trouvait juste marrant

En vrai, c’est à cause de nous, à cause de la cité qu’il a plus été clean

Parce qu’après Avignon c’est le Nord, et le climat peut y être glacial

Pour tous ceux de toutes les couleurs qui sont, de la race de, Frédéric Mistral

On le regardait comme s’il n'était pas comme nous et c'était bête

Parce que, comme il le disait lui-même, on était pareils, tous prisonniers de

la tess

Alors qu’il y avait un cagnard à faire évaporer la mer

Lui, il était, allongé dans une cave du grand Est

Il était plus ou moins rasta mais côté Jim Morrison

La vie avait été pour lui comme Panisse pour Cesario

Et maintenant il y avait, plus personne

Le marseillais

On est là, seul, seul

Le marseillais

On est là, seul, seul

Le marseillais

On est là, seul, seul

Le marseillais

On est là, seul, seul

Він прибув, як Белсунс, у наші околиці

Ніби з книжки Паньоля

Це, по суті, те саме, Нойхоф і північні райони

Жорстокий, як ми, за винятком того, що він очистив наше небо, як Містраль

коли він говорив

Він сказав: «Я боюся дегуна» з упевненістю тих, у кого є Сонце

країна

За його словами, він отримав свою бараку від Доброї Матері, коли заробив гроші і,

це зробило нас «голе-рі»

Чесно кажучи, тоді ми думали лише про свої обличчя

Поки він надсилав ордери своїм друзям у в’язницю Бометт

Коли падає сонце, воно розповідає нам про острови Фріул

З такою красномовністю, що в місті сказали, що він божевільний

Він був раста, але скоріше зі сторони Massilia Sound System

Крім того, з духом Маріуса, жертвою системи

Марсель

Ми тут одні, одні

Марсель

Ми тут одні, одні

Марсель

Ми тут одні, одні

Марсель

Ми тут одні, одні

Він мав упередження захопити його світ

Тому що він міг розгубитися, коли це зайняло його

А в місті ми завжди опиняємося, відкидаючи того, хто затінює

І, з його містральним темпераментом, важливо було не підпалити його

Йому стало важко, тягнувши свою тінь до Сонця, але

Завжди мав душу тих, кого об’єднало місто

Він сказав, що навіть далеко Богородиця стояла на його сторожі

Але перш за все в нашому середовищі почали замовчати цінності.

І все ж він у лояльності залишився таким же традиційним, як буйабес

Коли Сонце підняло свій прапор, воно розповіло нам про струмки Сорміу

Як чарівний край, а в місті казали, що він божевільний

Все ще раста, але він повернувся на погану сторону

Трохи в стилі Фанні на стороні духу жертовності

Марсель

Ми тут одні, одні

Марсель

Ми тут одні, одні

Марсель

Ми тут одні, одні

Марсель

Ми тут одні, одні

Він посміхався, але ніс пірнув від героїну

Слюна змушує Бертрана почувати себе добре і робить вас потворним

Він дуже любив нас, коли ми просто думали, що він смішний

Правда, через нас, через місто він уже не був чистим

Тому що після Авіньйону це північ, і клімат може бути морозним

Для всіх кольорів, які належать до раси Фредеріка Містраля

Ми дивилися на нього так, ніби він не такий, як ми, і це було дурно

Бо, як він сам казав, ми однакові, всі в’язні

тесс

Поки був ухильник випарувати море

Він лежав у погребі на Далекому Сході

Він був більш-менш раста, але на стороні Джима Моррісона

Життя було для нього, як Панісс для Чезаріо

А тепер нікого не було

Марсель

Ми тут одні, одні

Марсель

Ми тут одні, одні

Марсель

Ми тут одні, одні

Марсель

Ми тут одні, одні