HLM Tango - Abd Al Malik

On est près, voire plus de 60 millions, mais on ne voit que soi

Alors que c’est dans le regard de l’autre finalement qu’on devient soi

Je suis le gars de tess, le mec de banlieue qu’aurait pu finir shooté à

l’héroïne

Pendu dans une cellule ou rempli de colère salissant la belle religion qu’est

l’Islam, en ne pensant qu'à détruire

Mais les yeux de quelqu’un m’ont dit un jour que, tout ça ce n'était pas moi

Et alors seulement à ce moment là j’ai pu devenir l’homme que tu vois

Mais si tu dis sans cesse de nous, qu’on n’est pas chez nous, qu’on n’est pas

comme toi

Alors pourquoi tu t'étonnes quand certains agissent comme s’ils étaient pas

chez eux

Comme s’ils étaient pas comme toi

Et ce noir ou ce rebeu que tu croises dans la rue, quel regard lui portes-tu

Parce que, c’est ce regard qui va déterminer chaque lendemain de son existence

et de la tienne aussi

Parce qu'être Français sur le papier ne suffit pas si, dans tes attitudes,

y a pas la même reconnaissance aussi

Le temps presse, c’est pas repeindre les murs qu’il faut, mais mettre la

lumière dans les êtres

I may be not all the time all I’ve got

I maybe not, I maybe not, all the time all I’ve got

I maybe not, I maybe not, all the time all I’ve got

I maybe not, I maybe not, all the time all I’ve got

I may be not

On est près, voire plus de 60 millions, mais on ne voit que soi

Notre identité est dans les yeux de l’autre comme dans un miroir, on se voit

Sous le voile de cette musulmane peut se cacher un être libre, transi d’amour

et de respect pour la République

Mais, que dit le regard sous l’emprise d’une forme de peur médiatique?

Sous sa kippa, peut être un être totalement épris de justice

Mais, que dit le regard sous l’emprise d’une mode médiatique?

Porter le changement comme un fardeau sur son propre chemin de croix

Et se dire que c’est pas possible parce que, c’est ce que le regard de l’autre

nous renvoie

Alors on se réveille chaque lendemain de ce qu’est notre existence

En ayant la conviction, toujours un peu plus profonde, qu’on ne mérite pas de

reconnaissance

Comment veux-tu, qu’on pense autrement si personne nous calcule

Le temps presse, on est des êtres, pas juste une addition, une soustraction ou

une division dans un de leurs calculs

I may be not all the time all I’ve got

I maybe not, I maybe not, all the time all I’ve got

I maybe not, I maybe not, all the time all I’ve got

I maybe not, I maybe not, all the time all I’ve got

I may be not

On est près, voire plus de 60 millions, mais ils ne voient qu’eux

C’est ce qu’on se dit, jeunes de cités quand, en famille le soir,

on est devant la télé

C’est ce qu’on se dit quand ce qu’on voit à l'écran ne reflète en rien la

réalité qu’on connaît

C’est dans le regard de l’autre qu’on devient soi, mais, s’ils ne voient qu’eux

Alors nos principes resteront inertes comme la pierre dans laquelle ils sont

gravés

C’est contre cela qu’on doit se battre, et quand tout ça sera terminé

Je veux dire, au terme de notre existence, avoir été debout jusqu'à la fin sera

notre ultime fierté

Au fond, il n’y a que, la vérité qui ait d’yeux pour ma part

Et si je n’ai pas réussi à vous convaincre de cela, c’est moi qui n’est pas été

à la hauteur

Au fond, il n’y a que la vérité qui ait d’yeux pour ma part

Et si je n’ai pas réussi à vous convaincre de cela, c’est moi seul qu’il faut

blâmer pour ça

Le temps presse, faut qu’on se bouge et pas juste attendre que la machine nous

broie

I may be not all the time all I’ve got

I maybe not, I maybe not, all the time all I’ve got

I maybe not, I maybe not, all the time all I’ve got

I maybe not, I maybe not, all the time all I’ve got

I may be not

Нас близько, навіть більше 60 мільйонів, але ми бачимо лише себе

Поки в погляді іншого ми нарешті стаємо собою

Я хлопець із Тесс, приміського нігера, в якого могли потрапити

героїня

Повішений у камері або наповнений гнівом, змащуючи прекрасну релігію, яка є

Іслам, який думає тільки про знищення

Але одного разу чиїсь очі підказали, що це був не я

І тільки тоді я міг би стати тим чоловіком, якого ти бачиш

Але якщо ви постійно говорите про нас, нас немає вдома, нас немає

як ти

То чому ти дивуєшся, коли деякі поводяться так, ніби це не так

у них вдома

Ніби вони не такі як ти

А цей чорнявий чи цей араб, якого зустрінеш на вулиці, як ти на нього дивишся

Тому що, саме цей вигляд визначатиме кожен день після його існування

і твій теж

Тому що бути французом на папері недостатньо, якщо у вашому ставленні

немає того самого визнання

Час спливає, це не фарбування стін, а кладка

світло в істотах

Я можу бути не весь час усім, що маю

Я можу ні, я можу ні, весь час, що я маю

Я можу ні, я можу ні, весь час, що я маю

Я можу ні, я можу ні, весь час, що я маю

Я можу бути ні

Нас близько, навіть більше 60 мільйонів, але ми бачимо лише себе

Наша особистість в очах один одного, як у дзеркалі, ми бачимо один одного

Під завісою цього мусульманина може сховатися вільна істота, переповнена любов'ю

і поваги до республіки

Але що говорить погляд у лещатах певного медіастраху?

Під його ярмулкою, можливо, істота, повністю закохана в справедливість

Але що говорить погляд під впливом медіа-моди?

Нести зміни, як тягар на власному хресному шляху

І скажіть собі, що це неможливо, тому що це погляд іншого

повертає нас

Тож щоранку ми прокидаємося з думкою про те, що ми існуємо

Маючи переконання, завжди трохи глибше, що людина цього не заслуговує

визнання

Як ви думаєте, що ми будемо думати інакше, якщо нас ніхто не вираховує

Час спливає, ми істоти, а не просто додавання, віднімання чи

поділ в одному зі своїх обчислень

Я можу бути не весь час усім, що маю

Я можу ні, я можу ні, весь час, що я маю

Я можу ні, я можу ні, весь час, що я маю

Я можу ні, я можу ні, весь час, що я маю

Я можу бути ні

Ми близько, можливо, більше 60 мільйонів, але вони бачать лише їх

Так ми говоримо собі, молодь із житлових масивів, коли ввечері родиною,

ми перед телевізором

Це те, що ми говоримо собі, коли те, що ми бачимо на екрані, не відображає

реальність, яку ми знаємо

Саме в погляді іншого ми стаємо собою, але, якщо вони бачать тільки себе

Тоді наші принципи залишаться інертними, як камінь, в якому вони є

вигравіруваний

Ось з чим ми повинні боротися, і коли все закінчиться

Я маю на увазі, що наприкінці нашого існування, простоявши до кінця, буде

наша остаточна гордість

Зрештою, тільки правда має на мене очі

І якщо я не зміг вас переконати в цьому, я був тим, хто не був.

до цього

В глибині душі тільки правда має на мене очі

І якщо я не зміг вас переконати в цьому, я один.

звинувачувати в цьому

Час спливає, треба рухатися, а не просто чекати на машину

меле

Я можу бути не весь час усім, що маю

Я можу ні, я можу ні, весь час, що я маю

Я можу ні, я можу ні, весь час, що я маю

Я можу ні, я можу ні, весь час, що я маю

Я можу бути ні