Это было давно, лет 17 назад - Жанна Бичевская

Это было давно:

Лет семнадцать назад,

Вёз я девушку трактом почтовым.

Круглолица, бела,

Словно тополь стройна,

И покрыта платочком шелковым.

Попросила она,

Чтобы песню ей спел

Я запел, и она подхватила.

А кругом тишина,

Только я да она

И луна так лукаво светила.

Вдруг, казачий разъезд

Перерезал нам путь

Тройка быстрая вкопано встала.

Кто-то выстрелил вдруг

Прямо в девичью грудь,

И она как цветочек завяла.

Перед смертью она

Признавалася мне,

От жандармов я нынче бежала,

Но злодейка судьба

Здесь настигла меня,

И навеки она замолчала.

Там в дали за рекой

Холм высокий стоит,

Холм высокий, поросший травою.

А под этим холмом

Крепко девица спит,

Что взяла мою песню с собою.

Це було давно:

Років сімнадцять тому,

Віз я дівчину поштовим трактом.

Круглолиця, біла,

Немов тополя струнка,

І вкрита хусткою шовковою.

Попросила вона,

Щоб пісню їй заспівав

Я заспівав, і вона підхопила.

А навколо тиша,

Тільки я та вона

І місяць так лукаво світив.

Раптом козачий роз'їзд

Перерізав нам шлях

Трійка швидка вкопана встала.

Хтось вистрілив раптом

Прямо в дівочі груди,

І вона як квіточку зав'яла.

Перед смертю вона

Зізнавалася мені,

Від жандармів я нині бігла,

Але лиходійка доля

Тут наздогнала мене,

І навіки вона замовкла.

Там у далині за річкою

Пагорб високий стоїть,

Пагорб високий, порослий травою.

А під цим пагорбом

Міцно дівчина спить,

Що взяла мою пісню із собою.