Звучи, гитара - Сурганова и Оркестр

О, расскажите мне, как вы меня любили.

Забальзамируйте мне душу, пусть сполна

сегодня льется дождь

в безжизненной пустыне

и расцветает в небе желтая луна.

Звучи гитара,

как звон, как беглая молва.

Звучи гитара.

Мне нынче тоже не до сна.

Разбиты окна

порывом ветра и стиха.

А мне спокойно.

Мне так спокойно без тебя.

Не нарушая черед обрядов и мастей,

я в вашу книгу, как класс невиданных зверей

вошла без стука, страха, соли, мыла, сора и вещей,

и тихо вышла, за собой, сняв дверь пещерную с петель.

Я — хулиганка,

мне пыль дорог важней всего.

вот не надо!

Я тут вам ЭТО, а не ТО.

Сгубили молодость мою

три сильных страсти, три кита,

а я любила разом всех,

при том не чувствуя стыда.

О, расскажите мне про Южную Корею,

про Сахалин, про сердцу милый Магадан,

про там, где нам не нанесли маршрутных линий

и где теперь вдвоем не будем никогда.

Я — негодяйка.

Я не годна ни ТАМ, ни ТУТ.

Я — разгильдяйка.

И в чердаке моем сумбур.

Кладу на музыку слова,

и кто меня об этом просит?

Как снег с дождем меня заносит

неразгребаема тоска…

Звучи, гитара!

О, розкажіть мені, як ви мене любили.

Забальзамуйте мені душу, нехай сповна

сьогодні ллється дощ

у безживній пустелі

і розквітає в небі жовтий місяць.

Звуки гітара,

як дзвін, як побіжна чутка.

Звуки гітара.

Мені нині теж не до сну.

Розбиті вікна

поривом вітру і вірша.

А мені спокійно.

Мені так без тебе спокійно.

Не порушуючи чергу обрядів і мастил,

я в вашу книгу, як клас небачених звірів

увійшла без стуку, страху, солі, мила, сміття і речей,

і тихо вийшла, за собою, знявши двері печерну з петель.

Я — хуліганка,

мені пилюка дорога найважливіша.

ось не треба!

Я тут вам ЦЕ, а не ТО.

Згубили молодість мою

три сильні пристрасті, три кити,

а я любила разом усіх,

при тому не відчуваючи сорому.

О, розкажіть мені про Південну Корею,

про Сахалін, про серце милий Магадан,

про там, де нам не нанесли маршрутних ліній

і де тепер удвох не будемо ніколи.

Я — негідниця.

Я не придатна ні ТАМ, ні ТУТ.

Я - розгильдяйка.

І в горищі моєму сумбур.

Кладу на музику слова,

і хто мене про це просить?

Як сніг із дощем мене заносить

нерозгрібана туга…

Звучи, гітара!