Родители наши - Валентина Толкунова

В первый раз в первый класс

В первый день сентября

Мы идём, трое нас:

Мама, папа и я.

И последний звонок:

Папин добрый совет,

Сдобный мамин пирог

И вкусней его нет.

Родители наши, родители наши,

Дороже и ближе вас нет.

Родители наши,

Прошу вас живите сто лет!

С ним ходили в кино:

Как я маме скажу,

Что уже за него

Замуж я выхожу?

Всё — сбылось, наконец!

Мама прячет глаза,

Улыбнулся отец —

Миновала гроза.

Родители наши, родители наши,

Дороже и ближе вас нет.

Родители наши,

Прошу вас живите сто лет!

Время мчится вперёд

За закатом рассвет…

Мама внука берёт,

Ждёт с каляскою дет.

Нам тепло и светло

От родительских глаз —

Ах, как мне повезло,

Что имею я вас!

Родители наши, родители наши,

Дороже и ближе вас нет.

Родители наши,

Прошу вас живите сто лет!

Перший раз у перший клас

У перший день вересня

Ми ідемо, троє нас:

Мама, тато і я.

І останній дзвінок:

Батьків добра порада,

Здобний мамин пиріг

І смачніше його немає.

Батьки наші, батьки наші,

Дорожче і ближче вас немає.

Батьки наші,

Прошу вас, живіть сто років!

З ним ходили в кіно:

Як я мамі скажу,

Що вже за нього

Заміж я виходжу?

Все — збулося нарешті!

Мама ховає очі,

Посміхнувся батько—

Минула гроза.

Батьки наші, батьки наші,

Дорожче і ближче вас немає.

Батьки наші,

Прошу вас, живіть сто років!

Час мчить уперед

За заходом світанку…

Мама онука бере,

Чекає з каляскою подітий.

Нам тепло і світло

Від батьківських очей

Ах, як мені пощастило,

Що маю я вас!

Батьки наші, батьки наші,

Дорожче і ближче вас немає.

Батьки наші,

Прошу вас, живіть сто років!