Серпантин - Любовь Успенская

В вечернем платье с голыми плечами,

в рассветный час по улице идешь.

И тихими прозрачными ручьями

По шелку зонтика стекает летний дождь.

В твоей руке бутон пурпурной розы.

С какого праздника, куда его несешь?

По красным лепесткам струятся слезы,

А, в прочим, это просто летний дождь.

Припев:

Грустный шелест серпантина под ногами,

А вчера еще кружился он над нами.

Ты в разгаре карнавала маску счастья примеряла,

А сейчас она увы смешною стала.

Проигрыш.

Туманным утром выглядит нелепо

Парадный шелк наряда твоего,

И то, во что мы в праздник верим слепо

Не стоит в будни ровно ничего.

Звучит обворожительным обманом

В душе вчерашней музыки полет.

Печальным дни окончены романом.

Минувший праздник в памяти живет.

Припев:

Грустный шелест серпантина под ногами,

А вчера еще кружился он над нами.

Ты в разгаре карнавала маску счастья примеряла,

А сейчас она увы смешною стала.

Проигрыш.

Ты в разгаре карнавала маску счастья примеряла,

А сейчас она увы смешною стала.

Старый дворник, изогнув устало спину,

Подметает завитушки серпантина…

У вечірній сукні з голими плечима,

у світанку по вулиці йдеш.

І тихими прозорими струмками

По шовку парасольки стікає літній дощ.

У твоїй руці бутон пурпурової троянди.

З якого свята, куди його несеш?

По червоних пелюстках струменіть сльози,

А втім, це просто літній дощ.

Приспів:

Сумний шелест серпантину під ногами,

А вчора ще кружляв він над нами.

Ти в розпалі карнавалу маску щастя приміряла,

А зараз вона на жаль смішною стала.

Програш.

Туманний ранок виглядає безглуздо

Парадний шовк твого вбрання,

І то, у що ми в свято віримо сліпо

Не стоїть у будні рівно нічого.

Звучить чарівним обманом

В душі вчорашньої музики політ.

Сумним дні закінчено романом.

Минуле свято в пам'яті живе.

Приспів:

Сумний шелест серпантину під ногами,

А вчора ще кружляв він над нами.

Ти в розпалі карнавалу маску щастя приміряла,

А зараз вона на жаль смішною стала.

Програш.

Ти в розпалі карнавалу маску щастя приміряла,

А зараз вона на жаль смішною стала.

Старий двірник, вигнувши стомлену спину,

Підмітає завитки серпантину.