Сольвейг - V стихий

1. Призрак чужой судьбы

Разум твой вмиг затмил

Мудрость твоя — лишь блажь…

Слепо идя за ним

Сердца троих разбил,

В снах сам себя воспевал.

Бридж:

Рушить себя волей своей —

Это смешно!

2. Бродишь по свету.

Смелость и дерзость, воображая лишь.

Посыпав пеплом предков заветы

Ты не изменишь их!

Бридж:

Глупец, очнись!

Ты ведь искал только себя!

Припев:

Пыл и жар в груди, жизнь на жизнь менять

Что там впереди?

Время даст понять.

Тень окресных гор утро озарит.

Ты — король пустынь, но душа горит.

Огнём пустоты…

3. Разбил он сон мой своей игрой,

И я прошу опять:

Покинуть мир твой, забыть огонь твой!

Прощай и навсегда!

Бридж:

Не отвергай пройденный путь!

Слышишь, Сольвейг?

Припев.

1. Примара чужої долі

Розум твій вмить затьмарив

Мудрість твоя— лише дурощі…

Сліпо йдучи за ним

Серця трьох розбив,

У снах сам себе оспівував.

Брідж:

Рушити себе волею своєю—

Це смішно!

2. Бродиш світом.

Сміливість і зухвалість, уявляючи лише.

Посипавши попелом предків заповіти

Ти не зміниш їх!

Брідж:

Дурень, прокинься!

Ти ж шукав тільки себе!

Приспів:

Пил і жар у груди, життя на життя міняти

Що там попереду?

Час дасть зрозуміти.

Тінь навколишніх гір ранок осяє.

Ти — король пустель, але душа горить.

Вогнем пустки.

3. Розбив він сон мій своєю грою,

І я прошу знову:

Залишити твій світ, забути вогонь твій!

Прощай і назавжди!

Брідж:

Не відкидай пройдений шлях!

Чуєш, Сольвейгу?

Приспів.