Ночь пяти стихий - V стихий

Ночи час не долог,

Неба тлеет полог.

Свет костра ждет утра.

Город жаждет казни,

Смерть моя здесь — праздник.

Страшный сон — ведьмы стон.

Верой грешной, с силой прежней

Вновь себя кляну.

Дай мне сил, молю!

Стынет сердце.

О, Арьенте!

Дай мне знак надежды!

Дай мне знак!

Сила Любви, дай мне стерпеть, дай надежду

Снова дышать, любить и жить, как и прежде.

От этих чувств гореть,

Сгорать вечно!

Сила Огня ревет, зовет, тело гложет.

От языков огня спасти только может

Сила Земли, меня спаси!

Вновь силы дай!

Слеп туман зари,

Он духов в мир ведет.

И путь Огня ждет меня.

Я ещё жива, но будто умерла,

И дух Огня жжет меня.

Верой грешной, с силой прежней

Вновь себя кляну.

Дай мне сил, молю!

Стынет сердце.

О, Арьенте!

Прочь, страданье!

В ночь мой страх, отчаянье — прочь!

Сила Любви, дай мне стерпеть, дай надежду

Снова дышать, любить и жить, как и прежде.

От этих чувств гореть,

Сгорать вечно!

Сила Огня ревет, зовет, тело гложет.

От языков огня спасти только может

Сила Земли, меня спаси!

Сила Любви, дай мне стерпеть муку эту,

Сила Земли, мой страх гони к краю света,

Силой Ветров разбить мой плен —

Оковы прочь!

Вновь повторять судьбу, вновь искать надежду,

Снова дышать, любить и жить, как и прежде.

От этих чувств гореть, сгорать!

Вольной быть,

Вольной стать!

Ночі година не долг,

Небо тліє полог.

Світло багаття чекає ранку.

Місто прагне страти,

Смерть моя тут — свято.

Страшний сон - відьми стогін.

Вірою грішною, з силою колишньої

Знову себе кляну.

Дай мені сил, благаю!

Стигне серце.

О, Аренте!

Дай мені знак надії!

Дай мені знак!

Сила Любові, дай мені стерпіти, дай надію

Знову дихати, любити і жити, як і раніше.

Від цих почуттів горіти,

Згоряти вічно!

Сила Вогню реве, кличе, тіло глине.

Від мов вогню врятувати тільки може

Сила Землі, мене врятуй!

Знову сили дай!

Сліпий туман зорі,

Він духів у світ веде.

І Шлях Вогню чекає на мене.

Я ще жива, але ніби померла,

І дух Вогню палить мене.

Вірою грішною, з силою колишньої

Знову себе кляну.

Дай мені сил, благаю!

Стигне серце.

О, Аренте!

Геть, страждання!

Вночі мій страх, розпач — геть!

Сила Любові, дай мені стерпіти, дай надію

Знову дихати, любити і жити, як і раніше.

Від цих почуттів горіти,

Згоряти вічно!

Сила Вогню реве, кличе, тіло глине.

Від мов вогню врятувати тільки може

Сила Землі, мене врятуй!

Сила Любові, дай мені терпіти муку цю,

Сила Землі, мій страх жени до краю світу,

Силою Вітрів розбити мій полон —

Окови геть!

Знову повторювати долю, знову шукати надію,

Знову дихати, любити і жити, як і раніше.

Від цих почуттів горіти, згоряти!

Вільною бути,

Вільною стати!