Лорелея - V стихий

Робкий пульс услышит лишь луна.

Свет неярок, помощь ей нужна.

Я по звездам плыву,

Весел плеск наяву.

Небо — мой океан,

Я верна лишь ему.

Когда погаснут звезды все,

То осветит мой взгляд

Твою дорогу!

Не прощайся со мной,

Я уйду за луной,

И в прекрасном краю останусь.

Я дыханье дарю на волне кораблю,

Моё сердце спасет твой парус.

Тихо, едва дыша, приближаюсь.

Пальцами палуб мокрых касаясь.

Вижу тебя, крылом укрываю,

Слишком люблю —

Заклинаю!

Тонешь в оковах волн, сердце бьется.

Стонут ветра, сирен песня льётся.

Свет волшебства тебя вдруг коснется —

Моей любви маяк

Несміливий пульс почує лише місяць.

Світло неярок, допомога їй потрібна.

Я по зірок пливу,

Весел плескіт наяву.

Небо — мій океан,

Я вірна лише йому.

Коли погаснуть зірки всі,

То освітить мій погляд

Твою дорогу!

Не прощайся зі мною,

Я піду за місяць,

І в прекрасному краю залишусь.

Я дихання дарую на хвилі кораблю,

Моє серце врятує твоє вітрило.

Тихо, ледве дихаючи, наближаюсь.

Пальцями палуб мокрих торкаючись.

Бачу тебе, крилом вкриваю,

Занадто люблю —

Заклинаю!

Тонеш у кайданах хвиль, серце б'ється.

Стогнуть вітру, сирен пісня ллється.

Світло чарівництва тебе раптом торкнеться —

Мого кохання маяк