Феникс - V стихий

Дни безмолвны и пусты,

Песком к ногам моим легли,

И на пути нет ни души.

Дни, нас разделили дни,

Я иду одна сквозь них,

Самой себе твердя —

Дыши…

Нет!

Я не держу тебя!

Власти нет в руках моих,

Лишь пепел и последний вздох.

Всё.

Ты — птица вольная!

Я отпущу тебя, любя.

Навек любя, как ты не смог!

Пусть догорит в тебе Любовь,

Верю я, вернется вновь

Птицей Феникс она.

Взмах её крыльев оградит

От разлук и от обид,

И воскреснет Любовь из огня.

Свет заката так манит,

Он не греет, но горит

Прикосновеньем губ твоих.

Мне одной надеждой жить больно,

Но тебя забыть

Мне никогда не суждено.

Пусть догорит в тебе Любовь,

Верю я, вернется вновь

Птицей Феникс она.

Взмах её крыльев оградит

От разлук и от обид,

И воскреснет Любовь из огня.

Дні безмовні і порожні,

Піском до ног моїх лягли,

І на шляху немає ні душі.

Дні, нас розділили дні,

Я йду одна крізь них,

Самою собі твердячи—

Дихай…

Ні!

Я не тримаю тебе!

Влади немає в руках моїх,

Лише попіл і останній зітхання.

Усе.

Ти—птах вільний!

Я відпущу тебе, люблячи.

Навік люблячи, як ти не зміг!

Нехай догорить у тебе Любов,

Вірю я, повернеться знову

Птахом Фенікс вона.

Помах її крил огородить

Від розлук і від образ,

І воскресне Любов із вогню.

Світло заходу так манить,

Він не гріє, алегорить

Дотиком губ твоїх.

Мені однією надією жити боляче,

Але тебе забути

Мені ніколи не судилося.

Нехай догорить у тебе Любов,

Вірю я, повернеться знову

Птахом Фенікс вона.

Помах її крил огородить

Від розлук і від образ,

І воскресне Любов із вогню.