Искупление - V стихий

Лунных чар дорога,

И я у порога.

Безбожной тревогой

Сердце жжет огонь.

Воскресну — и тенью

Паду на колени.

Моё наслажденье —

Быть судьбы рабой!

Я не растворюсь во мгле!

Обид черных крылья

Опустятся пылью,

И красный туман застелет тропы все.

Чужих ран страданье

Убьёт заклинанье,

И в вихре прощальном покорюсь судьбе!

Я не растворюсь во мгле!

Шар, хрустальный шар

В руках держу,

Вечность сжимая.

Дар, это мой дар

Или беда — не понимаю!

Прочь улетайте, сомненья!

Это — моё искупленье.

Нет смысла в скитаньях жить.

Огонь заставляет обо всем забыть!

Когда вновь придет рассвет —

Небо!

Ведьмы больше нет!

Я не растворюсь во мгле!

Шар, хрустальный шар

В руках держу,

Вечность сжимая.

Дар, это мой дар

Или беда — не понимаю!

Прочь улетайте, сомненья!

Это — моё искупленье.

Рассвет застыл, и рок судьбы

Меня привел на край земли.

Обрыв скалы — и камнем вниз!

Другая жизнь меня там ждет,

И мир любви меня зовет.

Но цепь молвы всё тянет вниз…

Місячних чарів дорога,

І я у порога.

Безбожною тривогою

Серце палить вогонь.

Воскресну — і тінью

Паду на коліна.

Моя насолода —

Бути долі рабою!

Я не розчинюся в темряві!

Образ чорних крила

Опустяться пилом,

І червоний туман застеля стежки все.

Чужих ран страждання

Вб'є заклинання,

І в вихрі прощальному підкорюся долі!

Я не розчинюся в темряві!

Куля, кришталева куля

У руках тримаю,

Вічність стискаючи.

Дарунок, це мій дар

Або лихо — не розумію!

Геть відлітайте, сумніви!

Це моє викуплення.

Немає сенсу в блуканнях жити.

Вогонь змушує все забути!

Коли знову прийде світанок

Небо!

Відьми більше нема!

Я не розчинюся в темряві!

Куля, кришталева куля

У руках тримаю,

Вічність стискаючи.

Дарунок, це мій дар

Або лихо — не розумію!

Геть відлітайте, сумніви!

Це моє викуплення.

Світанок застиг, і рок долі

Мене привів на край землі.

Обрив скелі - і каменем вниз!

Інше життя мене там чекає,

І світ любові мене кличе.

Але ланцюг поголоски все тягне вниз…