Сапфировый взгляд - V стихий

Долгий путь впереди, без края.

Солнце тело испепеляет.

И тот оазис — лишь мираж, манит и тает.

Птица в небесах к свободе направляет.

Убежав из дворца печали,

Без отчаянья за плечами,

Не променяв любовь на царские покои

И разорвав оковы вечного покоя!

Тянется к небу мирты венок,

Символ надежды падает на песок.

Это преданье барханы хранят.

Пустыни невеста —

Сапфировый Взгляд.

Тот гарем пленом был, и силы

Жить невольницей не хватило.

Не променяв любовь на царские покои

И разорвав оковы вечного покоя!

Тянется к небу мирты венок,

Символ надежды падает на песок.

Это преданье барханы хранят.

Пустыни невеста —

Сапфировый Взгляд.

Смотрят в небеса печальные глаза,

Пустыни той сокровище —

Сапфирная роса.

Ветер самум — знак,

Руку подай, маг,

С неба огня шар —

Это тебе дар.

Ветер в лицо,

Черный песок

Скрыл небосвод —

Буря идет!

Ветер, гони прочь

За облака, в ночь,

И сохрани вновь

Зыбких песков дочь.

Взгляд в небеса,

Прощальный взмах!

Долгий путь впереди, без края…

Тянется к небу мирты венок,

Символ надежды падает на песок.

Это преданье барханы хранят.

Пустыни невеста —

Сапфировый Взгляд.

Смотрят в небеса печальные глаза,

Пустыни той сокровище —

Сапфирная роса.

Довгий шлях попереду, без краю.

Сонце тіло випікає.

І той оазис лише міраж, манить і тане.

Птах у небесах до свободи спрямовує.

Втікши з палацу печалі,

Без відчаю за плечима,

Не промінявши любов на царські покої

І розірвавши пута вічного спокою!

Тягнеться до неба мирти вінок,

Символ надії падає на пісок.

Це перекази бархани зберігають.

Пустелі наречена

Сапфіровий погляд.

Той гарем полоном був, і сили

Жити невільницею не вистачило.

Не промінявши любов на царські покої

І розірвавши пута вічного спокою!

Тягнеться до неба мирти вінок,

Символ надії падає на пісок.

Це перекази бархани зберігають.

Пустелі наречена

Сапфіровий погляд.

Дивляться в небеса сумні очі,

Пустелі того скарбу—

Сапфірна роса.

Вітер самум — знак,

Руку подай, маг,

З неба вогню куля

Це тобі дар.

Вітер у обличчя,

Чорний пісок

Приховав небосхил —

Буря йде!

Вітер, жени геть

За хмари, у ніч,

І збережи знову

Зибкі піски дочка.

Погляд у небеса,

Прощальний помах!

Довгий шлях попереду, без краю.

Тягнеться до неба мирти вінок,

Символ надії падає на пісок.

Це перекази бархани зберігають.

Пустелі наречена

Сапфіровий погляд.

Дивляться в небеса сумні очі,

Пустелі того скарбу—

Сапфірна роса.