Прощай, Норфолк - Ария

В небе на битву сходились орлы, людям для войн не хватало земли…

Лето жгло свой восход.

Немцы убитых тащили во рвы, в бой англичане бросались, как львы…

Шел пятнадцатый год.

Прощай, Норфолк!

За честь короны мы умрем.

Прощай, Норфолк!

Мы в рай едва ли попадем.

Штык в спине, а пуля в сердце — отпоет шакал.

Мертвым славой не согреться, кто б не согревал.

В жилах кровь суровых бриттов бьется, словно ток.

Смерть сегодня будет сытой да хранит вас Бог!

Полк из Норфолка затерян в горах, стынут молитвы и брань на устах…

Потемнел горизонт.

Странное облако скрыло солдат ни звона стали, ни звуков команд…

Тяжкий бред, страшный сон.

Прощай, Норфолк!

За честь короны мы умрем.

Прощай, Норфолк!

Мы в рай едва ли попадем.

Штык в спине, а пуля в сердце — отпоет шакал.

Мертвым славой не согреться, кто б не согревал.

В жилах кровь суровых бриттов бьется, словно ток.

Смерть сегодня будет сытой да хранит вас Бог!

В диком ущелье пульсирует мрак, чертит дыханьем языческий знак…

Значит полк обречен.

Облако медленно вверх поднялось, вспыхнуло криком разгневанных звезд…

Снова чист небосклон.

Прощай, Норфолк!

За честь короны мы умрем.

Прощай, Норфолк!

Мы в рай едва ли попадем.

Штык в спине, а пуля в сердце — отпоет шакал.

Мертвым славой не согреться, кто б не согревал.

В жилах кровь суровых бриттов бьется, словно ток.

Смерть сегодня будет сытой да хранит вас Бог!

У небі на битву сходилися орли, людям для воєн бракувало землі.

Літо палило свій схід.

Німці вбитих тягли в рови, в бій англійці кидалися, як леви.

Ішов п'ятнадцятий рік.

Прощавай, Норфолку!

За честь корони ми помремо.

Прощавай, Норфолку!

Ми в рай навряд чи потрапимо.

Штик у спині, а куля в серці - відспіває шакал.

Мертвим славою не зігрітися, хто б не зігрівав.

У жилах кров суворих бриттів б'ється, немов струм.

Смерть сьогодні буде ситою та береже вас Бог!

Полк із Норфолка загублений у горах, стигнуть молитви та лайка на вустах.

Потемнів горизонт.

Дивна хмара приховала солдатів ні дзвону сталі, ні звуків команд.

Тяжке марення, страшний сон.

Прощавай, Норфолку!

За честь корони ми помремо.

Прощавай, Норфолку!

Ми в рай навряд чи потрапимо.

Штик у спині, а куля в серці - відспіває шакал.

Мертвим славою не зігрітися, хто б не зігрівав.

У жилах кров суворих бриттів б'ється, немов струм.

Смерть сьогодні буде ситою та береже вас Бог!

У дикій ущелині пульсує морок, креслить подихом язичницький знак.

Значить, полк приречений.

Хмара повільно вгору піднялася, спалахнула криком розгніваних зірок.

Знову чистий небосхил.

Прощавай, Норфолку!

За честь корони ми помремо.

Прощавай, Норфолку!

Ми в рай навряд чи потрапимо.

Штик у спині, а куля в серці - відспіває шакал.

Мертвим славою не зігрітися, хто б не зігрівав.

У жилах кров суворих бриттів б'ється, немов струм.

Смерть сьогодні буде ситою та береже вас Бог!