Проклятье морей - Ария

Сколько тайны в мерцании свечей,

Тень за тенью плетут свой рассказ

О мятежных скитальцах морей,

Проклятых на века.

Мы уходим к чужим берегам,

Вновь во власти попутных ветров

Снова петь нам начнет океан

Песни свои без слов.

Быстро гаснут, прощаясь, огни,

Исчезает знакомый причал,

Но вернуться домой мы должны -

Так что прощай, печаль.

Наш путь из Индии был долгим,

Компас порой сходил с ума,

Клялись Святыми стать морские волки,

Когда бросала к небу нас волна.

Любой из нас был предан капитану,

Он был жесток и слабость не прощал

Как зверь, он чуял скалы в час туманов

И карту звёзд, как "Отче наш" читал.

И на белых парусах сквозь ураганы,

И в мечтах при сонном море к берегам

Мы летим стрелой, брошен в ночь покой,

Ветер в помощь нам.

Полный вперёд!

Удачу дарит вновь океан.

Пламя и лёд забавой кажутся нам.

Только вперёд, под флагом темной славы своей

Наш "Летучий голландец" – гость из царства теней.

Проклятье морей!

Однажды мир взорвался диким штормом,

Девятый вал нам смертью угрожал,

Но капитан царил над бездной водной,

Железною рукой держа штурвал.

Желал он биться с бурей хоть столетья,

На абордаж брал буйный океан,

Господь проклятьем гордеца отметил,

Ударом молний выжег души нам.

И на чёрных парусах сквозь ураганы,

И без ветра, в полный штиль, сквозь облака

Нам прощенья нет, в бесконечной тьме

Ищем берега.

Полный вперёд!

Удачу дарит вновь океан.

Пламя и лёд забавой кажутся нам.

Только вперёд, под флагом темной славы своей

Наш "Летучий голландец" – гость из царства теней.

Нет кораблей, что пройдут мимо нас.

Тех, кто смелей, рифы ждут в грозный час.

Всех душит страх, как петля палача.

Соль на губах, словно кровь, горяча.

Мы сеем смерть, не щадя корабли.

Вдаль, словно смерч, гоним прочь от земли.

Месть, а не кровь греет нас, словно ром,

Жизнь моряков пьём до дна, славя шторм.

У-йо-хо-хоу!

Мы все – рабы навек просторов бескрайних.

Нам не грозит побег, мы скованы тайной.

Мы все – рабы навек просторов бескрайних.

Нам не грозит побег, мы скованы тайной.

Мы все – рабы навек просторов бескрайних.

Нам не грозит побег, мы скованы тайной.

Мы все – рабы навек просторов бескрайних.

Нам не грозит побег, мы скованы тайной.

Полный вперёд!

Удачу дарит вновь океан.

Пламя и лёд забавой кажутся нам.

Только вперёд, под флагом темной славы своей

Наш "Летучий голландец" – гость из царства теней.

Проклятье морей!

Проклятье морей!

Проклятье морей!

Бойтесь тех, кто остался в живых,

А не мёртвых из древних легенд,

Тень и свет чертят знаки судьбы

В полночь, на камне стен.

Скільки таємниці в мерехтіння свічок,

Тінь за тінню плетуть свою розповідь

Про бунтівні блукачі морів,

Проклятих на віки.

Ми йдемо до чужих берегів,

Знов у владі попутних вітрів

Знову співати нам почне океан

Пісні свої без слів.

Швидко гаснуть, прощаючись, вогні,

Зникає знайомий причал,

Але повернутися додому ми маємо -

Тож прощавай, сум.

Наш шлях з Індії був довгим,

Компас часом божеволів,

Клялися святими стати морські вовки,

Коли кидала до неба нас хвиля.

Кожен з нас був відданий капітанові,

Він був жорстокий і слабкість не прощав

Як звір, він чув скелі в годину туманів

І карту зірок, як "Отче наш" читав.

І на білих вітрилах крізь урагани,

І в мріях при сонному морі до берегів

Ми летимо стрілою, кинутий у ніч спокій,

Вітер допоможе нам.

Повний вперед!

Успіх дарує знову океан.

Полум'я та лід забавою здаються нам.

Тільки вперед під прапором темної слави своєї

Наш "Летючий голландець" – гість із царства тіней.

Прокляття морів!

Якось світ вибухнув диким штормом,

Дев'ятий вал нам смертю загрожував,

Але капітан панував над безоднею водною,

Залізною рукою тримаючи штурвал.

Бажав він битися з бурею хоч століття,

На абордаж брав буйний океан,

Господь прокляттям гордеця відзначив,

Ударом блискавок випалив душі нам.

І на чорних вітрилах крізь урагани,

І без вітру, у повний штиль, крізь хмари

Нам прощення немає, в нескінченній темряві

Шукаємо береги.

Повний вперед!

Успіх дарує знову океан.

Полум'я та лід забавою здаються нам.

Тільки вперед під прапором темної слави своєї

Наш "Летючий голландець" – гість із царства тіней.

Немає кораблів, що пройдуть повз нас.

Тих, хто сміливіший, рифи чекають у грізну годину.

Усіх душить страх, як петля ката.

Сіль на губах, наче кров, гаряча.

Ми сіємо смерть, не шкодуючи кораблі.

Вдалину, мов смерч, женемо геть від землі.

Помста, а не кров гріє нас, неначе ром,

Життя моряків п'ємо до дна, славлячи шторм.

У-йо-хо-хоу!

Ми всі – раби навіки безкрайніх просторів.

Нам не загрожує втеча, ми скуті таємницею.

Ми всі – раби навіки безкрайніх просторів.

Нам не загрожує втеча, ми скуті таємницею.

Ми всі – раби навіки безкрайніх просторів.

Нам не загрожує втеча, ми скуті таємницею.

Ми всі – раби навіки безкрайніх просторів.

Нам не загрожує втеча, ми скуті таємницею.

Повний вперед!

Успіх дарує знову океан.

Полум'я та лід забавою здаються нам.

Тільки вперед під прапором темної слави своєї

Наш "Летючий голландець" – гість із царства тіней.

Прокляття морів!

Прокляття морів!

Прокляття морів!

Бійтеся тих, хто залишився живим,

А не мертвих із давніх легенд,

Тінь і світло креслять знаки долі

Опівночі на камені стін.