17 ans - Claude François

J´ai eu moi aussi dix-sept ans

Le monde n´était pas différent

Certains n´avaient rien à gagner

Des places leur étaient réservées

L´été ils avaient la villa

L´auto que leur prêtait papa

Leur mère leur donnait plein d´argent

Certains ont tout à dix-sept ans

Moi on ne me connaissait pas

Les autres avaient tous un´ vespa

Quand j´allais

Pour me baigner

Avec mon chien sur la jetée

Ils me poursuivaient en riant

Je revenais les coudes en sang

Le courage ça s´apprend

A dix-sept ans

J´allais au collège français

J´étais dans l´équipe de relais

Toujours le troisième coureur

Je n´ai jamais reçu de fleurs

Je détachais dans des revues

Tout´ celles qui étaient moitié nues

J´ai fait l´amour solitairement

Où est la honte

A dix-sept ans

Dans les rues de la haute ville

J´ai vu mon destin difficile

Je devais

Pour arriver

Serrer les poings bien des années

Lançant des pierres contre le vent

J´ai fait des rêves de géant

Je suis devenu fort

A dix-sept ans

Alors la rage me prenait dans le cœur

Et j´étais fils d´ambassadeur

J´inventais oui mais j´étais

Bien reçu et considéré

J´étais trahi en peu de temps

Et l´on riait à mes dépens

Alors j´ai tout compris

A dix-sept ans

J´ai eu moi aussi dix-sept ans

Un´ fille s´en souvient sûrement

Sans me demander qui j´étais

La première fois ell´ m´a aimé

J´ai eu moi aussi dix-sept ans

Mais qu´ils sont loin mes dix-sept ans

Мені теж було сімнадцять

Світ не був іншим

Деяким було нічого виграти

Для них були зарезервовані місця.

Влітку у них була вілла

Машина, яку їм позичив тато

Мати дала їм багато грошей

У деяких є все в сімнадцять

Мене ніхто не знав

Всі інші мали Vespa

Коли я збирався

Щоб мене купати

З моїм собакою на пірсі

Вони переслідували мене, сміючись

Я повернувся з кровоточивими ліктями

Ви можете навчитися сміливості

У сімнадцять

Я збирався до французького коледжу

Я був в естафетній команді

Завжди третій бігун

Я ніколи не отримувала квітів

Я публікував у журналах

Усі ті, хто був напівголий

Я займався любов'ю наодинці

де ганьба

У сімнадцять

На вулицях верхнього міста

Я бачив свою нелегку долю

мені довелося

Прибувати

Стискати кулаки багато років

Кидання каміння проти вітру

Мені снилися гігантські сни

Я став сильним

У сімнадцять

Так лють охопила моє серце

А я був сином посла

Я винайшов так, але був

Добре прийнято та враховано

Мене зрадили миттєво

І вони сміялися на мій рахунок

Так я все зрозумів

У сімнадцять

Мені теж було сімнадцять

Дівчина це напевно пам'ятає

Не дивуючись, хто я такий

Перший раз вона полюбила мене

Мені теж було сімнадцять

Але як далеко мої сімнадцять років