Человек за бортом - Владимир Высоцкий, Инструментальный ансамбль «Мелодия»

Был шторм.

Канаты рвали кожу с рук и якорная цепь визжала чертом.

Пел ветер песню дьявола, и вдруг, раздался голос: — Человек за бортом!

И сразу: Полный назад!

Стоп машина!

Живо спасти и согреть!

Внутрь ему, если мужчина, если же нет — растереть!

Я пожалел, что обречен шагать по суше, — значит, мне не ждать подмоги.

Никто меня не бросится спасать и не объявит шлюпочной тревоги.

А скажут: — Полный вперед!

Ветер в спину!

Будем в порту по часам.

Так ему, сукину сыну, пусть выбирается сам!

И мой корабль от меня уйдет.

На нем, должно быть, люди выше сортом.

Впередсмотрящий смотрит лишь вперед, ему плевать, что человек за бортом!

Я вижу: мимо суда проплывают, ждет их приветливый порт.

Мало ли кто выпадает с главной дороги за борт.

Проигрыш.

Пусть в море меня вынесет, а там — шторм девять баллов новыми деньгами!

За мною спустит шлюпку капитан, и обрету я почву под ногами.

Они зацепят меня за одежду, значит, падать одетому — плюс!

В шлюпочный борт, как в надежду, мертвою хваткой вцеплюсь.

Здесь с бака можно плюнуть за корму.

Узлов немного — месяц на Гавану,

Но я хочу на палубу — к нему, к вернувшему мне землю капитану!

Правда, с качкой у них — перебор там, в штормы от вахт не вздохнуть,

Но человеку за бортом, здесь не дадут утонуть!

Я на борту, курс прежний, прежний путь.

Мне тянут руки, души, папиросы.

И я уверен, если что-нибудь, — мне бросят круг спасательный матросы.

Давайте ж полный вперед, что нам льдина!

Я теперь ваш, моряки!

Режь меня, сукина сына, и разрывай на куски!

Когда пустым захлопнется капкан и на земле забудутся потери,

Мне самый лучший в мире капитан опустит трап, и я сойду на берег.

Я затею такой разговор там и научу кой-кого,

Как человека за бортом не оставлять одного.

Був шторм.

Канати рвали шкіру з рук і якорний ланцюг верещав чортом.

Співав вітер пісню диявола, і раптом пролунав голос: — Людина за бортом!

І відразу: Повний назад!

Стоп машина!

Живо врятувати і зігріти!

Всередину йому, якщо чоловік, якщо ні — розтерти!

Я пошкодував, що приречений крокувати сушою, значить, мені не чекати допомоги.

Ніхто мене не кинеться рятувати і не оголосить шлюпкової тривоги.

А скажуть: — Повний уперед!

Вітер у спину!

Будемо в порту по годинах.

То йому, сучину синові, нехай вибирається сам!

І мій корабель від мене піде.

На ньому, мабуть, люди вищі за сорт.

Передбачаючий дивиться лише вперед, йому начхати, що людина за бортом!

Я бачу: повз суд пропливають, чекає їх привітний порт.

Мало чи хто випадає з головної дороги за борт.

Програш.

Нехай у море мене винесе, а там — шторм дев'ять балів новими грошима!

За мною спустить шлюпку капітан, і я знайшов ґрунт під ногами.

Вони зачеплять мене за одяг, отже, падати одягненому — плюс!

У шлюпковий борт, як у надію, мертвою хваткою вчеплюся.

Тут з бака можна плюнути за корму.

Вузлів трохи — місяць на Гавану,

Але я хочу на палубу — до ньому, до вернувшого мені землю капітана!

Щоправда, із качкою у ніх — перебір там, у шторми від вахт не зітхнути,

Але людині за бортом, тут не дадуть потонути!

Я на борту, курс колишній, колишній шлях.

Мені тягнуть руки, душі, цигарки.

І я впевнений, якщо що-небудь, — мені кинуть коло рятувальний матроси.

Давайте ж повний вперед, що нам крижина!

Я тепер ваш, моряки!

Ріж мене, сучі сина, і розривай на шматки!

Коли порожнім зачиниться капкан і на землі забудуться втрати,

Мені найкращий у світі капітан опустить трап, і я зійду на берег.

Я затею таку розмову там і научу декого,

Як людину за бортом не залишати однієї.