Чужой - Ария

Катится эхо горных лавин, что-то не так, не тает в воздухе дым

Застыл закат — земли холодной дрожь, идет волной.

Ветви деревьев рвутся в окно, стекла звенят, и входят призраки в дом,

А тишину пронзает словно нож, далекий вой… Чужой.

Чужой.

Чужой.

Чужого зла прикосновение.

Бледное пламя лижет порог, плавится дверь, уходит пол из-под ног

Не убежать — оборван громкий крик и стон глухой.

Лица белее снега и льда, мертвый покой в открытых небу глазах

Героев нет — мир так и не привык, что за спиной: чужой.

Чужой.

Чужой.

Чужого зла прикосновение.

Было сказано много слов.

Было много путей к спасению,

Но, словам не верил никто.

Мы теряли впустую время!

Солнце в зените, хрупкий песок, ветер пустынь, неподвижность дорог

Размытый звук, забытый в небе дождь.

Катится эхо горных лавин, тянется вверх, не тает в воздухе дым,

А тишину пронзает словно нож далекий вой… Чужой.

Чужой.

Чужой.

Чужого зла прикосновение.

Чужой.

Чужой.

Чужой.

Чужого зла прикосновение.

Катиться луна гірських лавин, щось не так, не тане в повітрі дим

Застиг захід сонця — землі холодне тремтіння, йде хвилею.

Гілки дерев рвуться у вікно, стекла дзвенять, і входять примари в будинок,

А тишу пронизує наче ніж, далеке виття… Чужий.

Чужий.

Чужий.

Чужого зла дотик.

Бліде полум'я лиже поріг, плавиться двері, йде підлога з-під ніг

Не втекти — обірваний гучний крик і стогін глухий.

Особи біліші за сніг і льоду, мертвий спокій у відкритих небі очах

Героїв немає - світ так і не звик, що за спиною: чужий.

Чужий.

Чужий.

Чужого зла дотик.

Було сказано багато слів.

Було багато шляхів до порятунку,

Але, слів не вірив ніхто.

Ми втрачали марно час!

Сонце в зените, тендітний пісок, вітер пустель, нерухомість доріг

Розмитий звук, забутий у небі дощ.

Катиться луна гірських лавин, тягнеться вгору, не тане в повітрі дим,

А тишу пронизує ніби ніж далеке виття… Чужий.

Чужий.

Чужий.

Чужого зла дотик.

Чужий.

Чужий.

Чужий.

Чужого зла дотик.