Женщина - Зоопарк

Твоя плоть — как хлеб, твоя кровь — как вино

И листки твоих писем — как жесть,

Твои сны — как молитвы, глаза — как стекло

И твои оскорбленья — как лесть, но Кто здесь есть, кто сможет удивить тебя?

Кто здесь есть, кто сможет подчинить тебя?

Но я бы не стал завидовать им,

Хоть на их месте мог быть и я…

Прости, но мне жаль тебя.

И ты умеешь быть слабой, и ты умеешь быть злой

И умеешь не верить словам,

Но ты не умеешь брать сразу все,

Зато ты берешь по частям, но Кто здесь есть, кто сможет отказать тебе?

Кто здесь есть, кто сможет наказать тебя?

Но я бы не стал завидовать им,

Хоть на их месте мог быть и я…

Прости, но мне жаль тебя.

И в твоей колоде не хватает туза

И джокером служит валет

И имя знакомцам твоим — легион,

Но друзей, пожалуй что, нет, но Кто здесь есть, кто сможет избежать тебя?

Кто здесь есть, кто сможет удержать тебя?

Но я бы не стал завидовать им,

Хоть на их месте мог быть и я…

Прости, но мне жаль тебя.

И ты всегда найдешь тех, кто накормит тебя,

И взамен ты кинешь им кость,

Тех, чей ветер наполнит твои глаза,

Тех, чей крест примет твой гвоздь,

Ты всегда найдешь тех, кто поможет тебе,

Кто возьмет на себя твою боль,

Тех, кто будет ранен в твоей войне —

Ты насыплешь им в раны соль, но Кто здесь есть, кто сможет полюбить тебя?

Не за то, чего в тебе нет, а за то, что ты есть.

Кто здесь есть, кто сможет убедить тебя,

Что ты, в общем, такая же, как все?

Но я бы не стал завидовать им,

Хоть на их месте мог быть и я…

Прости, но мне жаль тебя.

Твоє тіло — як хліб, твоя кров — як вино

І листки твоїх листів — як жерсть,

Твої сни - як молитви, очі - як скло

І твої образи як лестощі, але хто тут є, хто зможе здивувати тебе?

Хто тут є, хто зможе тебе підкорити?

Але я би не став заздрити їм,

Хоч на їхньому місці міг бути і я.

Пробач, але мені жаль тебе.

І ти вмієш бути слабкою, і ти умієш бути злим

І вмієш не вірити словам,

Але ти не вмієш брати відразу все,

Зате ти береш по частинах, але хто тут є, хто зможе відмовити тобі?

Хто тут є, хто зможе покарати тебе?

Але я би не став заздрити їм,

Хоч на їхньому місці міг бути і я.

Пробач, але мені жаль тебе.

І твоєї колоди не вистачає туза

І джокером служить валет

І ім'я знайомим твоїм — легіон,

Але друзів, мабуть що, ні, але Хто тут є, хто зможе уникнути тебе?

Хто тут є, хто втримає тебе?

Але я би не став заздрити їм,

Хоч на їхньому місці міг бути і я.

Пробач, але мені жаль тебе.

І ти завжди знайдеш тих, хто нагодує тебе,

І замість ти кинеш їм кістку,

Тих, чий вітер наповнить твої очі,

Тих, чий хрест прийме твій цвях,

Ти завжди знайдеш тих, хто допоможе тобі,

Хто візьме на себе твій біль,

Тих, хто буде поранений у твоїй війні

Ти насиплеш їм у рани сіль, але хто тут є, хто зможе полюбити тебе?

Не за те, чого в тебе немає, а за те, що ти є.

Хто тут є, хто зможе переконати тебе,

Що ти, загалом, така, як усі?

Але я би не став заздрити їм,

Хоч на їхньому місці міг бути і я.

Пробач, але мені жаль тебе.