Старые раны - Зоопарк

Я привык к тому, что всю жизнь мне везло, но я поставил на двойку, а вышел «зеро»,

И вот самоубийца берется за перо и пишет.

И скрип пера по бумаге, как предсмертный хрип, мой евнух был героем,

но он тоже погиб,

Я кричу, но ты не слышишь мой крик и никто не слышит.

Я встаю и подхожу к открытому окну, вызывая тем самым весь мир на войну,

Я взрываю мосты, но я никак не пойму: кто их строил?

И последний автобус ушел уже давно, и денег на такси мне не хватит все равно,

Я видел все это когда-то в кино и все равно я расстроен.

Припев:

Но не пугайся, если вдруг ты услышишь ночью странный звук,

Все в порядке, просто у меня открылись старые раны!

И я пишу стихи всю ночь напролет, зная наперед, что их никто не прочтет,

Зачем я жду рассвета, рассвет не придет, кому он нужен.

Слава Богу, осталась бутылка вина, но, как-то странно, ползет на стену стена

И я посередине, но я сам виноват, и, к тому же, простужен.

Припев:

Но не пугайся, если вдруг ты услышишь ночью странный звук,

Все в порядке, просто у меня открылись старые раны!

И даже тишина звенит в моих ушах, и стрелки, почему-то, застыли в часах,

И дым в глазах, и цепь на руках, и нечего есть.

Но все будет не так, как оно быть должно, все будет именно так — другого не

дано,

И все же, как бы я хотел, что бы ты была здесь.

Но на завтра ожидается странный прогноз, к тому же я остался без папирос,

И в каждой клетке нервов горит свой вопрос, но ответ не найти,

Но так ли я уверен, что мне нужен ответ, я просто часть мира, которого нет,

Припев:

Но не пугайся, если вдруг ты услышишь ночью странный звук,

Все в порядке, просто у меня открылись старые раны!

Я звик до того, що все життя мені щастило, але я поставил на двійку, а вийшов «зеро»,

І ось самогубця береться за перо і пише.

І скрип пера по папері, як передсмертний хрип, мій євнух був героєм,

але він теж загинув,

Я кричу, але ти не чуєш мій крик і ніхто не чує.

Я встаю і підходжу до відкритого вікна, викликаючи тим самим весь світ на війну,

Я підриваю мости, але я ніяк не розумію: хто їх будував?

І останній автобус пішов уже давно, і грошей на таксі мені не вистачить все одно,

Я бачив все це колись у кіно і все одно я засмучений.

Приспів:

Але не лякайся, якщо раптом ти почуєш вночі дивний звук,

Все в порядку, просто в мене відкрилися старі рани!

І я пишу вірші всю ніч безперервно, знаючи наперед, що їх ніхто не прочитає,

Навіщо я чекаю світанку, світанок не прийде, кому він потрібен.

Слава Богу, залишилася пляшка вина, але, якось дивно, повзе на стіну стіна

І я посередині, але я сам винен, і, до того ж, застуджений.

Приспів:

Але не лякайся, якщо раптом ти почуєш вночі дивний звук,

Все в порядку, просто в мене відкрилися старі рани!

І навіть тиша дзвенить у моїх вухах, і стрілки, чомусь, застигли в годинах,

І дим у очах, і ланцюг на руках, і нічого є.

Але все буде не так, як воно має бути, все буде саме так — іншого не

дано,

І все ж, як би я хотів, що би ти була тут.

Але на завтра очікується дивний прогноз, до того ж я залишився без цигарок.

І в кожній клітині нервів горить своє питання, але відповідь не найти,

Але так ли я впевнений, що мені потрібна відповідь, я просто частина світу, якого немає,

Приспів:

Але не лякайся, якщо раптом ти почуєш вночі дивний звук,

Все в порядку, просто в мене відкрилися старі рани!