6 Утра - Зоопарк

Серый туман и дождь.

Светает.

Шесть утра.

Вот и наступило то самое завтра,

О котором я что-то слышал вчера.

И звезды на небе гаснут,

И звезды рок-н-ролла ложатся спать,

А я, я возвращаюсь домой,

Всю ночь резвились опять.

И восприятие очень обострено,

Все любопытно, все не просто так,

Я смотрю на себя, и я смотрю вокруг

И в голове царит сплошной бардак.

И люди спешат к метро,

Кому работать, кому — служить,

Кому — на учебу, кому — в дорогу,

А мне… Мне некуда спешить.

О, город это забавное место,

Он похож на цирк, он похож на зоопарк.

Здесь свои шуты и свои святые,

Свои Оскары Уайльды, свои Жанны д’Арк.

Здесь свои негодяи и свои герои,

Здесь обычные люди и их большинство.

Я люблю их всех… Нет, ну, скажем, почти всех.

Но я хочу, чтобы всем им было хорошо.

Серый туман и дождь.

Светает.

Шесть утра.

Вот и наступило то самое завтра,

О котором я что-то слышал вчера.

Сірий туман і дощ.

Світає.

Шість ранку.

От і настало те саме завтра,

Про що я щось чув учора.

І зірки на небі гаснуть,

І зірки рок-н-ролу лягають спати,

А я, я повертаюся додому,

Всю ніч гралися знову.

І сприйняття дуже загострене,

Все цікаво, все не просто так,

Я дивлюся на себе, і я дивлюся навколо

І в голові панує суцільний бардак.

І люди поспішають до метра,

Кому працювати, кому служити,

Кому - на навчання, кому - в дорогу,

А мені… Мені нікуди поспішати.

О, місто це кумедне місце,

Він схожий на цирк, він схожий на зоопарк.

Тут свої блазні і свої святі,

Свої Оскари Уайльди, свої Жанни д'Арк.

Тут свої негідники та свої герої,

Тут звичайні люди та їхня більшість.

Я люблю їх усіх… Ні, ну, скажімо, майже всіх.

Але я хочу, щоб усім їм було добре.

Сірий туман і дощ.

Світає.

Шість ранку.

От і настало те саме завтра,

Про що я щось чув учора.