Сидя на белой полосе - Зоопарк

Меня спросили, что происходит со мной,

И я не знал, что сказать в ответ.

Скорее всего — просто ничего.

Перемен, во всяком разе, нет.

Мне, право, недурно живется,

Хотя я живу не как все.

Я удобно обитаю посредине дороги,

Сидя на белой полосе.

Машина обгоняет машину,

И каждый спешит по делам.

Все что-то продают, все что-то покупают,

Постоянно споря по пустякам.

А я встречаю восход и провожаю закат.

Я вижу мир во всей его красе.

Мне нравится жить посредине дороги,

Сидя на белой полосе.

Я хотел бы стать рекой, прекрасной рекой.

И течь туда, куда я хочу.

Возможно, это покажется странным,

Но поверьте — я не шучу.

Но я городской ребенок,

А реки здесь одеты в гранит.

Я люблю природу, но мне больше по нраву

Урбанистический вид.

Я ничего не имею против того,

Чтоб пробежаться босиком по росе.

Но я живу здесь, дыша парами бензина,

Сидя на белой полосе.

Я хотел бы стать садом, прекрасным садом,

И расти так, как я хочу.

Возможно, это прозвучит забавно,

Но поверьте — я не шучу.

Но при каждом саде есть свой садовник,

Его работа — полоть и стричь.

Работа прекрасна и даже безопасна,

Но желаемого трудно достичь.

А я доволен любой погодой,

Я счастлив солнцу, и я рад грозе.

И я живу так, как мне живется,

Сидя на белой полосе.

Мне недоступна вся ваша спешка,

Мене запитали, що відбувається зі мною,

І я не знав, що сказати у відповідь.

Швидше за все — просто нічого.

Змін, у всякому разі, немає.

Мені, справді, непогано живеться,

Хоча я живу не як усі.

Я зручно живу посередині дороги,

Сидячи на білій смузі.

Машина обганяє машину,

І кожен поспішає по справах.

Усі щось продають, все щось купують,

Постійно сперечаючись з дрібниць.

А я зустрічаю схід і проводжу захід сонця.

Я бачу світ у всій його красі.

Мені подобається жити посередині дороги,

Сидячи на білій смузі.

Я хотів стати річкою, прекрасною річкою.

І текти туди, куди я хочу.

Можливо, це здасться дивним,

Але повірте — я не жартую.

Але я міська дитина,

А річки тут одягнені в граніт.

Я люблю природу, але мені більше до вподоби

Урбаністичний вигляд.

Я нічого не маю проти того,

Щоб пробігтися босоніж по росі.

Але я живу тут, дихаючи парами бензину,

Сидячи на білій смузі.

Я хотів би стати садом, прекрасним садом,

І рости так, як я хочу.

Можливо, це прозвучить кумедно,

Але повірте — я не жартую.

Але при кожному саду є свій садівник,

Його робота—полоти і стригти.

Робота прекрасна і навіть безпечна,

Але бажаного важко досягти.

А я задоволений будь-якою погодою,

Я щасливий сонцю, і я радий грозі.

І я живу так, як мені живеться,

Сидячи на білій смузі.

Мені недоступна вся ваша поспіх,