Пригородный блюз - Зоопарк

Вера спит на чердаке, хотя орет магнитофон,

Ее давно пора будить, но это будет моветон.

Дождь идет второй день, нужно спать, но спать лень,

Хочется курить, но не осталось папирос.

Я боюсь спать, наверно, я — трус.

Денег нет, зато есть пригородный блюз.

Какя-то мадам звонит мне третий раз.

Он нее меня тошнит, тошнит уже не первый час.

Я отвечаю: «Ненавижу, не люблю и не хочу!»

Я говорю: «Меня здесь нет — я давно ушел к врачу!»

Разбиваю телефон, иду пить самогон.

Хочется курить, но не осталось папирос.

Я боюсь пить, наверно, я — трус.

Денег нет, зато есть пригородный блюз.

Часы пробили ровно одиннадцать часов.

Венечка взял сумку с тарой и — без лишних слов

Одел мой старый макинтош, и тотчас был таков.

Вера слезла с чердака, чтоб сварить нам плов.

Двадцать лет — как бред, двадцать бед — один ответ.

Хочется курить, но не осталось папирос.

Я боюсь жить, наверно, я — трус.

Денег нет, зато есть пригородный блюз.

Віра спить на горищі, хоча кричить магнітофон,

Її давно пора будити, але це буде моветон.

Дощ йде другий день, треба спати, але спати ліньки,

Хочеться курити, але не залишилося цигарок.

Я боюся спати, мабуть, я боягуз.

Грошей немає, зате є заміський блюз.

Якась мадам дзвонить мені втретє.

Він мене нудить, нудить уже не першу годину.

Я відповідаю: «Ненавиджу, не люблю і не хочу!»

Я говорю: «Мене тут немає — я давно пішов до лікаря!»

Розбиваю телефон, йду пити самогон.

Хочеться курити, але не залишилося цигарок.

Я боюся пити, мабуть, я боягуз.

Грошей немає, зате є заміський блюз.

Годинник пробив рівно одинадцяту годину.

Віночок взяв сумку з тарою і — без зайвих слів

Одягнув мій старий макінтош, і зараз був такий.

Віра злізла з горища, щоб зварити нам плов.

Двадцять років — як марення, двадцять бід — одна відповідь.

Хочеться курити, але не залишилося цигарок.

Я боюся жити, мабуть, я боягуз.

Грошей немає, зате є заміський блюз.