Свет - Зоопарк

И когда мне так плохо,

Что вынести это никак нельзя.

И когда жизнь -- это не жизнь,

А просто обломок странного дня,

И когда в сером небе над полем

Кружит воронье,

Я шепчу: «Да святится имя твое!»

Думай, не думай,

Если хочешь жать -- сначала посей.

Но ты же знаешь,

Ты же знаешь: в этом мире так мало людей.

И они говорят мне так много слов,

Но я знаю, все -- вранье.

И я шепчу: «Да святится имя твое!»

Откуда столько сомнений,

Я пытаюсь их гнать.

Но если связаны руки

Очень сложно играть.

Я простая дворняжка, и одет я в рванье,

Но я шепчу: «Да святится имя твое!»

Только тот и несчастлив,

Кто не смеет украсть.

Но если всю жизнь ты прожил на дне,

Невозможно упасть.

Но костры еще не сгорели,

И глумится зверье,

Мои руки в огне, мое сердце -- мишень,

Но я кричу: «Да святится имя твое

І коли мені так погано,

Що винести це не можна.

І коли життя — це не життя,

А просто уламок дивного дня,

І коли в сірому небі над полем

Кружить вороння,

Я шепочу: «Так святиться ім'я твоє!»

Думай, не думай,

Якщо хочеш тиснути - спочатку посій.

Але ти ж знаєш,

Ти знаєш: у цьому світі так мало людей.

І вони кажуть мені так багато слів,

Але я знаю, все - брехня.

І я шепчу: «Так святиться ім'я твоє!»

Звідки стільки сумнівів,

Я намагаюся їх гнати.

Але якщо пов'язані руки

Дуже важко грати.

Я проста двірняжка, і одягнений я в¸рвання,

Але я шепочу: «Так святиться ім'я твоє!»

Тільки той і нещасливий,

Хто не сміє вкрасти.

Але якщо все життя ти прожив на дні,

Неможливо впасти.

Але вогнища ще не згоріли,

І глумиться звірина,

Мої руки в огні, моє серце - мішень,

Але я кричу: «Так святиться ім'я твоє