Седьмая глава - Зоопарк

Ты придёшь ко мне ровно в полночь, разбудишь мой спящий звонок

Ты скажешь мне: «Какая чудная ночь!», я отвечу: «Да, но я одинок».

И я заварю тебе свежий чай, и достану из бара вино,

И выключу свой телевизор, не успев досмотреть кино.

Мы будем говорить о прекрасных вещах, играть словами, как в бильярд

И ты построишь мне сотню воздушных замков и один большой зоопарк,

Но, увы, я знаю верить нельзя всем твоим этим словам

Они для тебя значат больше чем дело — и я решил это сам.

Ты скажешь, что жизнь — великая вещь и выдашь шёстерку за туз

И я сыграю тебе свой рок-н-рол и я тебе спою новый блюз,

И ты, конечно, похвалишь меня и я тебе в ответ улыбнусь.

Я знаю нам трудно понять друг друга, но ты вежлива и я невесёлый шут

И когда за окном забрезжит рассвет, я скажу: «Не пора ли нам спать?»

Я постелю себе на полу, а тебя уложу на кровать.

И вот наконец-то ты заснёшь, уняв предрассветную дрожь

Ты встанешь и улыбнёшся, как ангел и вонзишь мне в спину свой нож

И вытрешь с лезвия кровь, и ляжешь спать и во сне увидишь себя.

Утром я встану первый, приготовлю кофе и торт,

Поставлю трек и тебя разбудит бодрый, мажорный аккорд

И, выпив свой кофе ты куда-то уйдешь, махнув на прощание рукой,

А я отмою с паркета кровь и обрету свой душевный покой.

Ти прийдеш до мене рівно опівночі, розбудиш мій сплячий дзвінок

Ти скажеш мені: «Яка чудова ніч!», я відповім: «Так, але я одинок».

І я заварю тобі свіжий чай,і достану з бару вино,

І вимкну свій телевізор, не встигнувши доглянути кіно.

Ми будемо говорити про прекрасні речі, грати словами, як у більярд

І ти побудуєш мені сотню повітряних замків і один великий зоопарк,

Але, на жаль, я знаю вірити не можна всім твоїм цим словам

Вони для тебе означають більше, ніж справа — і я вирішив це сам.

Ти скажеш, що життя — велика річ і видаси шістку за туз

І я зіграю тобі свій рок-н-рол і я тобі заспіваю новий блюз,

І ти, звичайно, похвалиш мене і я тобі на відповідь усміхнуся.

Я знаю нам важко зрозуміти один одного, але ти ввічлива і я веселий блазень

І коли за вікном заблимить світанок, я скажу: «Не пора нам спати?»

Я постелю собі на підлозі, а тебе покладу на ліжко.

І ось нарешті ти заснеш, вгамувавши передсвітанний тремтіння

Ти встанеш і посміхнешся, як ангел і встромиш мені в спину свій ніж

І витреш із леза кров, і ляжеш спати і уві сні побачиш себе.

Вранці я встану перший, приготую каву і торт,

Поставлю трек і тебе розбудить бадьорий, мажорний акорд

І, випивши свою каву ти кудись підеш, махнувши на прощання рукою,

А я відмою з паркету кров і виберу свій душевний спокій.