Ночной гость - Зоопарк

Сегодня ночью, где-то около трех часов,

Я поймал на себе чей-то взгляд.

Я оглянулся и в зеркале увидел его,

Я знал его много лет назад.

Мы уставились с ним друг на друга —

Я не знал, кто он, он не знал, кто я.

Я улыбнулся ему, он улыбнулся в ответ,

Я решил, что мы с ним друзья.

Но я не знал, чего ему нужно,

Я не знал, о чем с ним говорить.

Я сказал: «Прости, уже поздно»,

Но он не хотел уходить.

И я заглянул ему в глаза,

Но ничего не увидел в них.

Мне стало страшно: я никогда

Не видел глаз настолько чужих.

Он смотрел на меня с упреком,

Он смотрел на меня, как судья.

Я не мог оторвать свой взгляд,

Я не знал, где он, я не знал, где я.

И я подумал: если он пришел сегодня,

То завтра он вернется опять.

И я разбил это зеркало ко всем чертям

И с чистой душой лег спать.

Сьогодні вночі, десь близько трьох годин,

Я впіймав на собі чийсь погляд.

Я оглянувся і в дзеркалі побачив його,

Я знав його багато років тому.

Ми втупилися з ним друг на друга —

Я не знав, хто він, він не знав, хто я.

Я посміхнувся йому, він посміхнувся у відповідь,

Я вирішив, що ми з ним друзі.

Але я не знав, чого йому потрібно,

Я не знав, про що з ним говорити.

Я сказав: «Пробач, вже пізно»,

Але не хотів йти.

І я заглянув йому в очі,

Але нічого не побачив у них.

Мені стало страшно: я ніколи.

Не бачив очей настільки чужих.

Він дивився на мені з докором,

Він дивився на мене, як суддя.

Я не міг відірвати свій погляд,

Я не знав, де він, я не знав, де я.

І я подумав: якщо він прийшов сьогодні,

То завтра він повернеться знову.

І я розбив це дзеркало до всім чортів

І з чистою душею ліг спати.