Мария - Зоопарк

Мария, я что-то не вижу

Нимба над твоей головой.

Наверное, мне будет неловко,

Если меня увидят с тобой.

И все это кажется странным,

Но, как говорят, c’est la vie,

А когда-то я был готов отдать все

За тень твоей любви.

Мария,

Лунный свет в твоих глазах.

Я сдался тебе, хоть ты не успела

Объявить мне даже шах.

Мне трудно говорить;

возьми мои письма,

Прочитай их и порви.

А когда-то я был готов отдать все

За тень твоей любви.

Мне говорили о тебе так много,

Но я был к тому готов.

Пусть их, пусть себе говорят,

Ведь они знают столько слов!

Они так часто открывают рот

И извлекают языками звук,

Что иногда я завидую глухонемым,

Объясняющимся с помощью рук.

Мария, меня любит другая,

Поверь мне, я не шучу.

Ты всегда знала, что мне нужно;

Она знает, чего я хочу.

Она бубенцы с моей короны,

Она сказала мне: «Живи!»

А когда-то я был готов отдать все

За тень твоей любви.

Ты знаешь, я понял однажды,

Что я не был никогда отважным

И каждый час я ждал новой беды.

И хотя в тот день дождь прошел дважды,

Я все равно умирал от жажды,

Но она дала мне то, что чище самой чистой воды.

О, Мария,

Светлый ангел забытья

В моих ушах звучит симфония

Для двух хоров, шоссе и дождя.

Я ухожу и я уже не вернусь,

Зови иль не зови,

А когда-то я был готов отдать все

За свет твоей любви

Маріє, я щось не бачу

Німба над твоєю головою.

Напевно, мені буде ніяково,

Якщо мене побачать із тобою.

І все це здається дивним,

Але, як кажуть, c'est la vie,

А колись я був готовий віддати все

За тінь твоєї любові.

Марія,

Місячне світло у твоїх очах.

Я здався тобі, хоч ти не встигла

Оголосити мені навіть шах.

Мені важко говорити;

візьми мої листи,

Прочитай їх і порви.

А колись я був готовий віддати все

За тінь твоєї любові.

Мені говорили про тебе так багато,

Але я був до тому готовий.

Нехай їх, хай собі кажуть,

Вони ж знають стільки слів!

Вони так часто відкривають рота

І витягують мовами звук,

Що іноді я заздрю ​​глухонімим,

Пояснюється за допомогою рук.

Марія, мене любить інша,

Повір мені, я не жартую.

Ти завжди знала, що мені потрібно;

Вона знає, чого я хочу.

Вона бубонці з моєї корони,

Вона сказала мені: "Живи!"

А колись я був готовий віддати все

За тінь твоєї любові.

Ти знаєш, я зрозумів одного разу,

Що я не був ніколи відважним

І кожну годину я чекав нового лиха.

І хоч у того дня дощ пройшов двічі,

Я все одно помирав від спраги,

Але вона дала мені те, що чистіше за чисту воду.

О, Маріє,

Світлий ангел забуття

У моїх вухах звучить симфонія

Для двох хорів, шосе та дощу.

Я іду і вже не повернуся,

Клич або не клич,

А колись я був готовий віддати все

За світло твоєї любові