Blues De Moscou # 2 - Зоопарк

Из вагонов на перрон, не забывать вещей!

Мне это кажется или здесь и впрямь

чуть-чуть теплей?

Такси уже ждет.

Куда нас везут?

В квартиру чьих-то друзей — мы там найдем приют.

Что это за проспект?

Я не был здесь никогда…

Игра в девятнадцать, мы будем здесь опять в двадцать два.

Опять машина — нужно ехать в зал…

Еще только день, а я уже устал!

Где можно раздеться?

Какой аппарат?

Мысль: еще по одной — наливай!

И пора назад.

Пора на сцену, я еще не одет…

Ах, как все это похоже на бред!

Последний аккорд, я выжат как лимон —

Круги в глазах и в ушах звон.

Мне нужна тишина, мне нужен покой,

Но кто все эти люди и почему они так милы со мной?

Слишком много комплиментов, так похожих на лесть.

Эй, басист, что мы делаем здесь?

Кто она?

Я знал её В прошлой жизни или просто мне знакомо ее лицо?

Эй, где коньяк?

— Вот он там на столе.

Сегодня ночью нас не найдут нигде…

Эй, басист, что мы делаем здесь?

Ах, да… Это просто Москва принимает все так, как оно есть.

З вагонів на перон, не забувати речей!

Мені це здається або тут і справді

трохи тепліше?

Таксі вже чекає.

Куди нас везуть?

У квартиру чиїхось друзів — ми там знайдемо притулок.

Що це за проспект?

Я не був тут ніколи…

Гра в дев'ятнадцять, ми будемо тут знову в двадцять два.

Знову машина - потрібно їхати в зал ...

Ще тільки день, а я вже втомився!

Де можна роздягнутися?

Який апарат?

Думка: ще по одній — наливай!

І пора назад.

Пора на сцену, я ще не одягнений ...

Ах, як усе це схоже на марення!

Останній акорд, я вижатий як лимон

Кола в очах і у вухах дзвін.

Мені потрібна тиша, мені потрібний спокій,

Але хто всі ці люди і чому вони такі милі зі мною?

Занадто багато компліментів, так схожих на лестощі.

Гей, басист, що ми робимо тут?

Хто вона?

Я знав її У минулому житті або просто мені знайоме її особу?

Гей, де коньяк?

— Ось він там на столі.

Сьогодні вночі нас не знайдуть ніде…

Гей, басист, що ми робимо тут?

Ах, так… Це просто Москва приймає все так, як воно є.