Tombés des nues - Zebda

Je suis venu, mais je suis pas venu tu penses

M’entendre dire «sois le bienvenu»

Mais l’estomac qui a besoin d’essence

Dit «qu'est-ce qu’il y a aujourd’hui au menu?»

Pas les pieds nus mais la tête dans les nuages

Le cœur au chaud et sans faire semblant

Y avait pas de quoi en faire un fromage

Au pays du Mont-Blanc

Sans bruit, sandwichs sans rire et sans dîner

Sans faute, sans doute et même sans l’idée

Qu’on est jamais invité quand on est

Sans thune, sandales ou même sans papiers.

Je suis venu, mais je suis pas venu tu penses

Pour le soleil ou le bord de la mer

Parce que bronzé je l'étais de naissance

Et puis je ne connaissais pas l’hiver

J’avais les pieds nus, la tête dans les nuages

Le cœur au chaud, et je faisais semblant

D'être celui qui était de passage

Au pays du Mont-Blanc.

Je suis venu et j’ai caressé des vignes

Et comment dire?

J’attendais le raisin

Mais de ces fruits, je n’ai vu que les lignes

Paraît qu’ici on ne boit que du vin.

Je suis venu et je ne savais pas encore

Qu’ici on avait peur de ses voisins

Et de toutes les maisons, je n’ai vu que des stores

Qui m’ont jamais dit «allez viens»

Je suis venu c'était pas au clair de la lune

M’entendre dire: «Va chercher ton or»

Non!

J'étais pas venu pour faire fortune

A l’aventure, habillé en peau de castor

Mon visage est une page qu’on n’arrache pas

Je sais que je serai surtout pas

Je suis venu, mais je suis pas venu tu penses

M’entendre dire «sois le bienvenu»

Mais l’estomac qui a besoin d’essence

Dit «qu'est-ce qu’il y a aujourd’hui au menu»

J’suis venu mais je le dis avec quel air

Qu’on me reçut à reculons

On peut pas dire, on peut pas dire cher Léon

Que ce soit sur un air d’accordéon.

Mon visage est une page qu’on n’arrache pas

Je sais que je serai surtout pas

Я прийшов, але не прийшов, ти думаєш

Почуй, як я кажу "ласкаво просимо"

Але шлунок потребує газу

Каже: "Що сьогодні в меню?"

Не босоніж, а головою в хмарах

На серці тепло і без прикидання

Не було з чого зробити сир

На землі Монблан

Без шуму, бутерброди без сміху і без вечері

Без провини, без сумніву і навіть без ідеї

Що нас ніколи не запрошують, коли ми

Без грошей, босоніжок чи навіть без паперів.

Я прийшов, але не прийшов, ти думаєш

Для сонця чи моря

Бо я засмагла від народження

А тоді я не знав зими

Я був босий, голова в хмарах

На серці тепло, а я прикидався

Бути тим, хто проходив повз

У країні Монблан.

Я прийшов і погладив лози

А як сказати?

Я чекала на виноград

Але з цих фруктів я бачив лише рядки

Мабуть, ми тут п'ємо тільки вино.

Я прийшов і ще не знав

Щоб тут ми боялися своїх сусідів

І з усіх будинків я бачив тільки жалюзі

Хто ніколи не казав мені "давай"

Я прийшов не при місячному світлі

Почуй, як я кажу: "Іди, візьми своє золото"

Ні!

Я прийшов не заробляти статки

На пригоду, одягнений у боброву шкіру

Моє обличчя – це сторінка, яку неможливо вирвати

Я знаю, що особливо не буду

Я прийшов, але не прийшов, ти думаєш

Почуй, як я кажу "ласкаво просимо"

Але шлунок потребує газу

Каже "що сьогодні в меню"

Я прийшов, але кажу це з яким повітрям

Що мене прийняли неохоче

Ми не можемо сказати, не можемо сказати любий Леоне

Нехай це буде під мелодію баяна.

Моє обличчя – це сторінка, яку неможливо вирвати

Я знаю, що особливо не буду