Harragas (Les Brûlés) - Zebda

J’ai ici le Soleil

Là-bas le ciel est bleu

Mais quand je me réveille

Moi j’ai jamais les deux

Je vis ici oui

Mais c’est là-bas que j’habite

Et quand j’y suis

Une voix me dit reviens vite

J’ai là-bas la famille et ici des amis

Mais des deux côtés les filles sont jolies

J’ai mis les voiles

Car c’est là-bas qu’on les met

On m’a dit tu t'égares, on peut les ôter

Mais ce tissu a parfois un goût de liberté

Quand on n’a pas le choix il peut nous abriter

Mais gare aux paresseux qui croisent ces demoiselles

Gare aux cornes de ceux qui aiment les gazelles

Et toutes ces Carmens et leur amour damné

Ici y’avait des «hajmen» et d’autres abandonnés

Ils avaient la parole mais c’est là-bas qu’on crie

On vous rend le pétrole mais rendez nous la vie

On avait le soleil et votre ciel est bleu

Mais quand on se réveille on n’a jamais les deux

Ось у мене Сонце

Там небо блакитне

Але коли я прокинуся

У мене ніколи не було обох

Я тут живу, так

Але я там живу

І коли я там

Голос каже мені повертатися швидше

У мене там родина, а тут друзі

Але з обох сторін дівчата гарні

Я відплив

Тому що ми їх туди поставили

Вони сказали мені, що ти заблукаєш, ми можемо їх забрати

Але ця тканина часом нагадує свободу

Коли у нас немає вибору, він може приховати нас

Але остерігайтеся ледарів, які стикаються з цими панночками

Остерігайтеся рогів тих, хто любить газелі

І всі ці Кармен і їхня проклята любов

Тут були «хаймени» та інші покинуті

Вони мали слово, але ми тут кричимо

Ми повертаємо вам нафту, але повертаємо нам життя

У нас було сонце і твоє небо блакитне

Але коли ви прокидаєтеся, у вас ніколи не буде обох