Du soleil à la toque - Zebda

On vivait y’a pas si longtemps

Comme des Indiens

Dans des cases que nos parents

Ont construit de leurs mains

Et si les robinets d’eau n'étaient pas trop loin

Tu pouvais dire que rien n'était à portée de main

Même sous un toit tu dormais à la belle étoile

T’avais froid même avec une couverture sociale

Si t’avais pas de chaussettes qui te servaient de gants

Tu pouvais toujours danser et chanter des slogans

On vivait y’a pas si longtemps

Dans des baraques en bois

Je crois bien que c'était pas

Ma cabane au Canada

C'était un camp et l’eau la mairie la faisait gratis

Pour les toilettes on allait derrière un champ de maïs

En échange on avait intérêt à être aimable

Sinon la maison finit en petit tas de sable

Et celui qui n'était pas content à l'époque

Aussi sec et sans pitié on lui coupait les allocs

Y’avait du soleil et du soleil

Y’en avait dans ma chemise

Y’en avait à l'époque du soleil à la toque

Et la vie n'était pas grise

On vivait y’a pas si longtemps dans des cabanes en fer

Et si c'était pas le paradis, c'était pas l’enfer

On en a passé des hivers lorsqu’un beau matin

Une maladie nous a déchiré l’intestin

On s’asseyait plus et puis y’avait pas de chaise

De toute façon à table on était plus de seize

Ou peut-être dix-sept, on était rachitique car

On dormait tous au fond de tout petits placards

Un jour y sont arrivés en criant «n'ayez pas peur»

On a vu la grue qu’a tout démoli en un quart d’heure

Là-bas vous aurez un jardin

Et y’aura une salle de bain

Ils avaient construit la cité

Ce paradis qu’on devait habiter

Mais à peine arrivé, nous on a refait les couleurs

Ça n’a pas plu aux blaireaux, ça n’a pas plu et dans l’heure

On a vu se pointer quelques valeurs

C'étaient vingt et un flics et un éducateur

Qui nous on dit «c'est pas votre maison»

Pas votre maison non non non

Pas votre maison

Mais nous on avait déjà tombé la cloison

Y’avait du soleil

Et du soleil

Ми жили не так давно

Як індіанці

У коробках, що наші батьки

Побудували своїми руками

Що якби водопровідні крани були не так далеко

Можна було сказати, що під рукою нічого не було

Навіть під дахом ти спав під зірками

Ви були холодні навіть із соціальним забезпеченням

Якби у вас не було шкарпеток, які слугували б вашими рукавичками

Ви завжди могли танцювати і скандувати гасла

Ми жили не так давно

У дерев'яних халупах

Я не думаю, що це було

Моя каюта в Канаді

Це був табір, і воду, яку ратуша зробила безкоштовною

В туалет ми пішли за кукурудзяне поле

Натомість нам краще бути добрими

Інакше будинок опиняється в невеликій купі піску

І той, хто тоді не був щасливий

Як сухі й безжальні вони відрізали йому надбавки

Було сонце і сонце

Це було в моїй сорочці

Були деякі на час сонця в капелюсі

І життя не було сірим

Не так давно ми жили в залізних халупах

І якщо це було не рай, то не пекло

У нас були зими, коли в один прекрасний ранок

Хвороба розірвала наш кишечник

Ми більше не сиділи, а потім не було стільця

Все одно за столом нас було більше шістнадцяти

Або, може, сімнадцять, ми були низькорослі, тому що

Ми всі спали в глибині крихітних шаф

Одного разу прийшов туди з криком "не бійся"

Ми бачили кран, який за чверть години все зніс

Там у вас буде сад

І там буде ванна кімната

Вони побудували місто

Цей рай, у якому ми мали жити

Але як тільки ми приїхали, ми переробили кольори

Борсукам не сподобалось, не сподобалось і впродовж години

Ми бачили, як з’явилися кілька значень

Це був двадцять один коп і вихователь

Хто сказав нам "це не ваш дім"

Не твій дім ні, ні

не ваш будинок

Але ми вже впали перегородку

Було сонечко

І сонце