On s'en remet jamais - Zaz

Est-ce que la voix qu’on aimait tant,

Peut finir un jour par se taire?

Est-ce que tout c’qu’on n’a pas pu faire,

Va se dissoudre dans le temps?

Est-ce que tout c’que l’on se promet,

A pu se perdre dans un désert?

Ne reste-t-il que des poussières,

Une fois qu’l’amour est absent?

Est-ce que tu crois qu’on s’en remet?

On vit avec, on fait semblant

Peut-être qu’on s’en remet jamais

On s’en r’met jamais vraiment

On s’en r’met jamais vraiment

C’est une blessure sous la peau,

Le froid glacé du couteau

Tout ce silence en écho,

Je rêve de boire à tes mots

T’es pas si loin, pas si haut

Est-ce que la lumière reviendra?

Est-ce qu’on retrouvera le sommeil?

Y’aura-t-il un nouveau soleil?

Quelqu’un d’autre qui brillera?

Est-ce que tu crois que l’on oublie?

Combien de temps faut-il attendre?

Combien de nuits pour désapprendre?

À se retourner dans son lit

Est-ce que tu crois qu’on s’en remet?

On vit avec, on fait semblant

Peut-être qu’on s’en remet jamais

On s’en r’met jamais vraiment

On s’en r’met jamais vraiment

C’est une blessure sous la peau,

Le froid glacé du couteau

Tout ce silence en écho,

Je rêve de boire à tes mots

T’as mis la barre assez haut,

J’ai tant de toi sous la peau

Mais orpheline de tes mots, tes mots, tes mots

J’attends toujours ton écho,

J’ai tout de toi dans la peau

On s’en r’met jamais vraiment,

On s’en r’met jamais vraiment,

On s’en r’met jamais vraiment, pas vraiment, pas vraiment

Est-ce que les parfums s'évaporent?

Ou restent-ils dans notre tête?

Comme ces étoiles qui brillent encore,

Mais qui sont bien loin de la fête

Les pas qu’on gravait dans la neige,

Sont partis avec le printemps

Est-ce que nos souvenirs nous protègent?

Sont-ils emportés par le temps?

Emportés par le temps

Голос, який ми так любили,

Чи може один день закінчитися мовчанням?

Чи все, що ми не могли зробити,

Чи розчиниться з часом?

Це все, що ми обіцяємо один одному,

Чи можна заблукати в пустелі?

Чи залишився тільки пил,

Одного разу кохання зникло?

Ви думаєте, ми це подолаємо?

Ми з цим живемо, прикидаємося

Можливо, ми ніколи цього не подолаємо

Ми ніколи не подолаємо цього

Ми ніколи не подолаємо цього

Це рана під шкірою,

Крижаний холод ножа

Вся ця луна тиша,

Я мрію випити твої слова

Ти не так далеко, не так високо

Чи повернеться світло?

Ми повернемося спати?

Чи буде нове сонце?

Хтось інший, хто буде сяяти?

Ви думаєте, ми забуваємо?

Як довго чекати?

Скільки ночей відучуватися?

Перевернутися в ліжку

Ви думаєте, ми це подолаємо?

Ми з цим живемо, прикидаємося

Можливо, ми ніколи цього не подолаємо

Ми ніколи не подолаємо цього

Ми ніколи не подолаємо цього

Це рана під шкірою,

Крижаний холод ножа

Вся ця луна тиша,

Я мрію випити твої слова

Ви поставили планку досить високо,

У мене так багато тебе під шкірою

Але сирота твоїх слів, твоїх слів, твоїх слів

Я все ще чекаю твого відлуння,

У мене всі ви в своїй шкірі

Ми ніколи не подолаємо цього,

Ми ніколи не подолаємо цього,

Ми ніколи не подолаємо цього, не дуже, не дуже

Чи випаровуються запахи?

Або вони залишаються в нашій голові?

Як ті зірки, що досі сяють,

Але які далекі від партії

Сходи ми вирізали в снігу,

Пішла з весною

Чи захищають нас наші спогади?

Чи змиє їх час?

Взято часом