La lessive - Zaz

On gravit des sommets dans nos vies, dans nos cœurs

Cet amour infini mélangé de douleur

Le partage et l'instant du bonheur

Qu'on garde ancré en soi comme pour lui rendre honneur

Je gravis la montagne, comme je gravis ma vie

Tous ces regards croisés, si les ai compris

J'ai pourtant vu mille fois, et suis encore surprise

De la beauté des êtres qui m'ont fait lâcher prise

C'est la beauté sans mot qui transforme un instant

A genoux dans la glace, laissant faire ce qui doit

Je garde en moi le chaud, la saveur du présent

De ces moments de grâce qui fut vous qui fut moi

Ils vivent leur ascension, grimpent et bravent leur peur

Il n'y a nulle prison que celle qu'on ce crée au cœur

Je prends note et leçon dans ses vives lueurs

La lune, leurs regards, ne pas mourir avant l'heure

Je garde précieusement l'expérience dans ma chair

Revenir au quotidien lui non plus ordinaire

Dans les pages d'un bouquin, ces phrases qui me décrivent

Tout se termine et prend fin, après l'extase la lessive

C'est la beauté sans mot qui transforme un instant

A genoux dans la glace, laissant faire ce qui doit

Je garde en moi le chaud, la saveur du présent

De ces moments de grâce qui fut vous qui fut moi

Encordée dans ma tête jusqu'à mon sac-à-dos

Des petites tempêtes me poussent vers le haut

Le froid que je respire, je sens que je m'allège

Je n'ai rien vu venir les deux pieds dans la neige

Depuis c'est plus facile et un pas après l'autre

Si je marche tranquille, si je suis quelqu'un d'autre

J'aurai toute ma vie laissant faire ce qui doit

Ce ce qu'on gravi qui fut vous qui fut moi

C'est la beauté sans mot qui transforme un instant

A genoux dans la glace, laissant faire ce qui doit

Je garde en moi le chaud, la saveur du présent

De ces moments de grâce qui fut vous qui fut moi

C'est la beauté sans mot qui transforme un instant

A genoux dans la glace, laissant faire ce qui doit

Je garde en moi le chaud, la saveur du présent

De ces moments de grâce qui fut vous qui fut moi

Ми піднімаємося на висоту в нашому житті, в наших серцях

Ця нескінченна любов змішана з болем

Поділ і момент щастя

Щоб ми тримали якорь у собі, ніби шануючи це

Я піднімаюся на гору, як підіймаюся на своє життя

Усі ці перехрещені погляди, якщо я їх розумів

Але я бачив тисячу разів і досі дивуюся

Про красу істот, які змусили мене відпустити

Це безсловесна краса, яка змінює мить

На колінах перед дзеркалом, відпускаю речі

Я зберігаю в собі тепло, аромат сьогодення

З тих моментів благодаті хто був ти, хто був мною

Вони живуть своїм підйомом, піднімаються і витримують свій страх

Немає в'язниці, крім тієї, яку ми створюємо в серці

Я беру на замітку й урок у його яскравих вогні

Місяць, їхній вигляд, не вмирають раніше часу

Я ціную досвід у своїй плоті

Повернення до повсякденного життя, яке вже не буде звичайним

На сторінках книги ці речення, які описують мене

Все закінчується і закінчується, після екстазу прання

Це безсловесна краса, яка змінює мить

На колінах перед дзеркалом, відпускаю речі

Я зберігаю в собі тепло, аромат сьогодення

З тих моментів благодаті хто був ти, хто був мною

Мотузкою в голові до мого рюкзака

Маленькі бурі підштовхують мене

Холод, яким я дихаю, я відчуваю, що мені стає легше

Я не бачила нічого, що ходило обома ногами в снігу

Відтоді все легше і крок за іншим

Якщо я йду тихо, якщо я хтось інший

Я буду все життя дозволяти робити те, що повинен

Це те, на що ми піднялися, хто був ти, хто був я

Це безсловесна краса, яка змінює мить

На колінах перед дзеркалом, відпускаю речі

Я зберігаю в собі тепло, аромат сьогодення

З тих моментів благодаті хто був ти, хто був мною

Це безсловесна краса, яка змінює мить

На колінах перед дзеркалом, відпускаю речі

Я зберігаю в собі тепло, аромат сьогодення

З тих моментів благодаті хто був ти, хто був мною