Rue Saint-Vincent - Yves Montand

Elle avait sous sa toque de martre

Sur la butte Montmartre

Un p’tit air innocent

On l’appelait rose, elle était belle

Elle sentait bon la fleur nouvelle

Rue Saint-Vincent

Elle avait pas connu son père

Elle avait plus d’mère

Et depuis 1900

Elle d’meurait chez sa vieille aïeule

Où qu’elle s'élevait comme ça, toute seule

Rue Saint-Vincent

Elle travaillait déjà pour vivre

Et les soirs de givre

Dans l’froid noir et glaçant

Son p’tit fichu sur les épaules

Elle rentrait par la rue des Saules

Rue Saint-Vincent

Elle voyait dans les nuit gelées

La nappe étoilée

Et la lune en croissant

Qui brillait, blanche et fatidique

Sur la p’tite croix d’la basilique

Rue Saint-Vincent

L'été, par les chauds crépuscules

L’a rencontrét Jules

Qu'était si caressant

Qu’elle restait la soirée entière

Avec lui près du vieux cimetière

Rue Saint-Vincent

Mais je p’tit Jules était d’la tierce

Qui soutient la gerce

Aussi l’adolescent

Voyant qu’elle marchait pas au pantre

D’un coup d’surin lui troua l’ventre

Rue Saint-Vincent

Quand ils l’ont couché sur la planche

Elle était toute blanche

Même qu’en l’ensevelissant

Les croque-morts disaient qu’la pauvre gosse

Était crevée l’soir de sa noce

Rue Saint-Vincent

Elle avait une belle toque de martre

Sur la butte Montmartre

Un p’tit air innocent

On l’appelait rose, elle était belle

Elle sentait bon la fleur nouvelle

Rue Saint-Vincent

У неї була під соболиною шапкою

На пагорбі Монмартр

Трохи невинний погляд

Ми називали її трояндою, вона була гарна

Вона пахла новою квіткою

Вулиця Сент-Вінсента

Вона не знала свого батька

У неї вже не було матері

А з 1900 р

Вона вмирала зі своєю старою бабусею

Де б вона не стояла так, зовсім сама

Вулиця Сент-Вінсента

Вона вже працювала на життя

І вечори морозні

У чорний і морозний мороз

Її маленький шарф на плечах

Вона заходила на вулицю де Соль

Вулиця Сент-Вінсента

Вона бачила в замерзлі ночі

Зоряна скатертина

І півмісяць

Той сяяв, білий і доленосний

На малому хресті базиліки

Вулиця Сент-Вінсента

Влітку, біля теплих сутінків

Зустрів його Жюль

Що так пестило

Щоб вона залишилася цілий вечір

З ним біля старого кладовища

Вулиця Сент-Вінсента

Але я, маленький Жюль, був третім

Хто підтримує кап

Також підліток

Побачивши, що вона не ходить

Раптом він проколов собі живіт

Вулиця Сент-Вінсента

Коли поклали його на дошку

Вона була вся біла

Навіть поховавши його

Гробарі сказали, що бідний малюк

У шлюбну ніч була виснажена

Вулиця Сент-Вінсента

У неї була гарна соболина шапка

На пагорбі Монмартр

Трохи невинний погляд

Ми називали її трояндою, вона була гарна

Вона пахла новою квіткою

Вулиця Сент-Вінсента