Petite fable (Le chat et l'oiseau) - Yves Montand

Un village écoute désolé

Le chant d’un oiseau blessé

C’est le seul oiseau du village

Et c’est le seul chat du village

Qui l’a à moitié dévoré

Et l’oiseau cesse de chanter

Le chat cesse de ronronner

Et de se lécher le museau

Et le village fait à l’oiseau

De merveilleuses funérailles

Et le chat qui est invité

Marche derrière le petit cercueil de paille

Où l’oiseau mort est allongé

Porté par une petite fille

Qui n’arrête pas de pleurer

Si j’avais su que cela te fasse tant de peine

Lui dit le chat

Je l’aurais mangé tout entier

Et puis je t’aurais raconté

Que je l’avais vu s’envoler

S’envoler jusqu’au bout du monde

Là-bas où c’est tellement loin

Que jamais on n’en revient

Tu aurais eu moins du chagrin

Simplement de la tristesse et des regrets.

Il ne faut jamais faire les choses à moitié.

Вибачте село слухає

Пісня пораненого птаха

Це єдиний птах у селі

І це єдиний кіт у селі

Хто наполовину його зжер

І птах перестає співати

Кішка перестає муркотіти

І облизи морду

І село зробило до птаха

Чудовий похорон

І кіт, якого запрошують

Пройдіть за маленькою солом’яною труною

Де лежить мертвий птах

Несла маленька дівчинка

Хто не може перестати плакати

Якби я знав, що тобі так боляче

Сказав кіт

Я б з'їв його цілком

І тоді я б тобі сказав

Що я бачив, як він відлітав

Летіти на край світу

Там, де це поки що

Щоб ми ніколи не повернулися

Тобі було б менше горя

Просто смуток і жаль.

Ніколи не слід робити речі наполовину.