Le roi Renaud - Yves Montand

Le roi Renaud de guerre revient

Portant ses tripes dans ses mains

Sa mère est à la tour en haut

Qui voit venir son fils Renaud

«Renaud, Renaud, réjouit toi!

Ta femme est accouché d’un roi!

— Ni de ma femme, ni de mon fils

Mon cœur ne peut se réjouir

Je sens la mort qui me poursuit

Mais refaites dresser un lit

Et faites le dresser ci-bas

Que ma femme n’entendes pas!"

Guère de temps y dormirai

A minuit je trépasserai

Et quand ce fut vers la minuit

Le roi Renaud rendit l’esprit

Il ne fut pas soleil levé

Que les valets l’ont enterré

Sa femme en entendant le bruit

Se mit à gémir dans son lit

«Ah dites moi, ma mère, m’amie

Ce que j’entends cogner ici?

— Ma fille, c’est le charpentier

Qui racommode l’escalier!

— Ah dites moi, ma mère, m’amie

Ce que j’entends chanter ici?

— Ma fille, c’est la procession

Qui fait le tour de la maison!

— Ah dites moi, ma mère, m’amie

Ce que j’entends pleurer ici?

— Ma fill', c’est la femm' du berger

Qui a perdu son nouveau né!

— Ah dites moi, ma mère, m’amie

Ce qui vous fait pleurer aussi?

— Ma fille, ne puis le cacher —

Renaud est mort et enterré!"

«Ma mère, dites aux fossoyeux

Qu’ils creusent la fosse pour deux

Et que le trou soit assez grand

Pour qu’on y mettent aussi l’enfant!

Terre, fend toi, terre, ouvre toi

Que j’aille rejoindre Renaud mon roi!"

Terre fendit, terre s’ouvrit

Et la belle rendit l’esprit

Король війни Рено повертається

Несучи його кишки в руках

Його мати на вежі нагорі

Хто бачить, що йде його син Рено

«Рено, Рено, радуйся!

Твоя дружина народила царя!

— Ні від дружини, ні від сина.

Моє серце не може радіти

Я відчуваю, що смерть переслідує мене

Але перестелити ліжко

І встановіть його нижче

Хай не чує моя дружина!»

Недовго я там буду спати

Опівночі я піду

А коли було близько півночі

Король Рено відмовився від духу

Сходу сонця не було

Щоб камердинери його поховали

Його дружина чує шум

Почала стогнати в ліжку

«А скажи мені, моя мама, мій друже

Що я чую, як тут стукає?

«Моя дочко, це столяр

Хто лагодить сходи!

«А скажи мені, моя мамо, мій друже

Що я чую, як тут співають?

«Дочко моя, це процесія

Хто ходить по хаті!

«А скажи мені, моя мамо, мій друже

Що я чую, як тут плач?

— Моя донька — дружина пастуха

Хто втратив свого новонародженого!

«А скажи мені, моя мамо, мій друже

Що змушує вас також плакати?

— Моя дочко, не можу цього приховати…

Рено мертвий і похований!»

«Мамо, скажи гробарам

Нехай копають яму за двох

І отвір досить великий

Щоб і дитину туди посадили!

Земле, відкрийся, земле, відкрийся

Дозволь мені приєднатися до Рено, мого короля!»

Земля розкололася, земля відкрилася

І красуня віддала дух