Le musicen - Yves Montand

Le musicien

S'en retourne chez lui

Avec son chien

Qui va trottant sous la pluie

Le pharmacien

A travers son carreau

Le regarde sauter les ruisseaux

Les gouttes d'eau

Tombant sur son dos

Glissent le long

De sa boîte à violon

Son vieux chapeau

Lutte contre l'hiver

Dans son manteau

S'engouffrent les courants d'air

Le musicien

Dans la brume du soir

S'en va dormir près du Pont des Arts

Il dit à la Seine : "Ma jolie,

Fais-moi un' p'tit' place dans ton lit"

Et la nuit lui donne un pan de son manteau

Pour qu'en dormant il ait chaud

Le musicien

S'en retourne chez lui

Avec son chien

Qui va trottant sous la pluie

Il ne sait rien

De la joie de l'amour

Qu'il a semé dans toutes les cours

Deux amoureux

Se sont dit 'Je t'aime'

Deux petits vieux

Ont souri dans leur sixième

Quand il a joué Le Beau Danube Bleu

Monsieur l'Avoué

A eu des pleurs dans les yeux

Le musicien dans la brume du soir

S'en va dormir près du Pont des Arts

Tous les violons de la nuit

Maintenant ne jouent que pour lui

Mais vous, les bourgeois, passants du Pont des Arts

Faites silence, il est tard

Le musicien couche dans un réduit

Avec son chien

Qui se blottit contre lui

Déjà bien loin

Dans un monde meilleur

Il dort, une étoile dans le coeur

Музикант

Повертається додому

Зі своєю собакою

Хто ходить риссю під дощем

Фармацевт

Через його плитку

Подивіться, як він пропускає стріми

краплі води

Падіння на спину

ковзати вздовж

З його скрипкової скрипки

Його старий капелюх

боротьба з зимою

У своєму пальто

Влітають повітряні потоки

Музикант

У вечірній туман

Лягає спати біля мосту мистецтв

Він каже Сені: «Моя красуня,

Зробіть мені маленьке місце у своєму ліжку"

А ніч дає йому шматок пальта

Щоб під час сну йому було тепло

Музикант

Повертається додому

Зі своєю собакою

Хто ходить риссю під дощем

Він нічого не знає

Від радості кохання

Що він посіяв на всіх подвір’ях

Двоє закоханих

Сказали один одному «Я люблю вас»

двоє стареньких

Посміхнулися в шосту

Коли він грав «Прекрасний блакитний Дунай».

Пане юрист

На очах були сльози

Музикант у вечірньому тумані

Лягає спати біля мосту мистецтв

Усі скрипки ночі

Тепер грайте тільки за нього

Але ви, буржуа, перехожі з мосту мистецтв

Мовчи, пізно

Музикант спить у зменшеному

Зі своєю собакою

Хто до нього притискається

Вже далеко

У кращому світі

Спить, у серці зірка