Le galérien (1956) - Yves Montand

C’est à l’aube, c’est à l’aube qu’on achève les blessés

Qu’on réveille les condamnés qui ne reviendront jamais

C’est à l’aube, c’est à l’aube, à l’heure triste où le jour point

Qu’on regarde son destin dans les yeux

À la croisée des chemins, les hommes crispent leurs poings

Pour l’adieu, c’est à l’aube, c’est à l’aube de demain

C’est à l’aube, c’est à l’aube que se meurent les amours

Que l’on renie les «toujours"quand va se lever le jour

C’est à l’aube, c’est à l’aube, à l’heure triste où le jour point

Qu’on se blottit dans un coin, malheureux

C’est l’heure où ma main cherche vainement ta main

D’homme heureux, c’est à l’aube, c’est à l’aube de demain

Mais à l’aube, mais à l’aube, renaissent tous les espoirs

Et l’amour des grands départs vers les mondes de l’espoir

Mais à l’aube, mais à l’aube, au matin de nos destins

S'éveillent des lendemains merveilleux

Dans la gloire du matin, j’ai le monde dans ma main

Ah !

Mon Dieu, car c’est l’aube, car c’est l’aube, c’est demain !

На світанку, на світанку ми добиваємо поранених

Розбуди засуджених, які ніколи не повернуться

Вже світанок, світанок, у сумну годину, коли світає день

Щоб ми дивилися його долі в очі

На перехресті чоловіки стискають кулаки

На прощання вже світанок, завтра світанок

Це на світанку, це на світанку, що кохання вмирають

Що ми заперечуємо «завжди», коли встане день

Вже світанок, світанок, у сумну годину, коли світає день

Що ми тулимося в кутку, нещасні

Настав час, коли моя рука марно шукає твою руку

У щасливої ​​людини – світанок, завтра світанок

Але на світанку, але на світанку всі надії відроджуються

І любов великих відходів у світи надії

Та на світанку, а на світанку, на ранку наших доль

Прокиньте чудове завтра

В іпомеї я тримаю світ у руках

Ах!

Боже мій, бо світає, бо світає, завтра!