Barbara (Poème) - Yves Montand

Je suis la honte de la ville

Je suis celle qu’on n' reçoit nulle part

Les filles comme moi, les inutiles

Il vaut mieux les tenir à l'écart

On fait semblant de n' pas m' connaître

Parce que j’ai eu plusieurs amants

Mais y a des yeux derrière les fenêtres

Pour surveiller tous mes mouvements

Je suis la terreur des familles

Le scandale de tous les gens bien

Je fais trembler les vieilles filles

Je fais rêver les collégiens

Les dames de la poste

S’en vont par trois

En quittant la poste

À six heures trois

Les dames de la poste

Se donnent le bras

Elles, on les accoste

Tandis que moi

Lorsque je passe dans la rue

Il y a personne qui me salue

Personne qui m’aime et ou qui me voit

Les gens bien me montrent du doigt

Les dames de la poste

S’en vont par trois

En quittant la poste

À six heures trois

Les dames de la poste

Se donnent le bras

Elles, on les accoste

Moi pas !

On a dit que l' fils du notaire

S'était tué par amour pour moi

Au fond j' sais bien qu' s’il a fait ça

C'était pour embêter son père

Seulement voilà, tous?

ils m’en veulent

Comme si j’y avais quelque chose à voir

Et les voilà qui m' font la gueule

Parce que je m’habille tout en noir

Non je n' mets pas de rouge à lèvres

J’ai des chemises et des bas de soie

Tant pis pour tous ceux qui en crèvent

Chaque soir y a un homme chez moi

Les dames de la poste

S’en vont par trois

En quittant la poste

À six heures trois

Les dames de la poste

Dans leur lit froid

Rêvent de timbres-poste

Tandis que moi

Je fais des rêves de jeunesse

Je fais des rêves de caresses

J’aime la vie, j’aime l’amour

Et je sais qu’on trouvera un jour

Parmi les timbres-poste

Et les mandats

Toujours fidèles au poste

À six heures trois

Les dames de la poste

Les bras en croix

Mortes dans leur poste…

Et moi pas !

Мені соромно за місто

Я той, кого ти нікуди не дінешся

Такі дівчата, як я, марні

Краще тримайте їх подалі

Вони роблять вигляд, що не знають мене

Бо в мене було багато коханців

Але за вікнами є очі

Стежити за кожним моїм рухом

Я страх сімей

Скандал всіх добрих людей

Я трясу старих дів

Я змушую студентів мріяти

Поштові дами

Ідіть утрьома

Залишаючи пост

О третій на шосту

Поштові дами

озброїти один одного

Вони, ми до них звертаємося

Поки я

Коли проходжу вулицею

Немає нікого, хто вітає мене

Людина, яка мене любить і або яка мене бачить

Хороші люди вказують на мене

Поштові дами

Ідіть утрьома

Залишаючи пост

О третій на шосту

Поштові дами

озброїти один одного

Вони, ми до них звертаємося

Не я !

Говорили, що син нотаріуса

Убив себе через любов до мене

В глибині душі я знаю, що якщо він це зробив

Це мало дратувати його батька

Тільки тут, все?

вони хочуть мене

Ніби я мав з цим щось робити

І тут вони мене дратують

Тому що я ношу все чорне

Ні, я не ношу помаду

У мене є шовкові сорочки та панчохи

Шкода для всіх тих, хто вмирає

Щовечора в моєму домі буває чоловік

Поштові дами

Ідіть утрьома

Залишаючи пост

О третій на шосту

Поштові дами

У своєму холодному ліжку

Сон про поштові марки

Поки я

Я мрію про молодість

Я мрію про ласки

Я люблю життя, я люблю любов

І я знаю, що колись ми знайдемо

Серед поштових марок

І ордери

Завжди лояльний до посту

О третій на шосту

Поштові дами

схрестивши руки

Померли на своїй посаді...

А я ні!