Ревность - Юта

Закоулками, переулками по дороге упрямо шагая

Я же знала что где-то сутками будет ждать тебя там другая.

Ночь заносит бессонницу до безумия жарит вены

Сердце рвется, заходится от немыслимо сокровенного.

Припев:

Опасно заточены ударами точными, ты должен

Мне должен.

Опасная лестница у ревности нет лица, ты должен

Мне должен.

Город в белое одевается о забытом скажут: «Небыль!»

Я сумела вот так покаяться, что на миг распахнулось небо

Первый снег перекрасил волосы, он за мною идет по следу.

Я дрожала от этого голоса и не верила первому снегу.

Припев:

Опасно заточены ударами точными, ты должен

Мне должен.

Опасная лестница у ревности нет лица, ты должен

Мне должен.

Долог путь не усыпан розами,

Замер маятник со счета сбился.

Мы искали алмазные россыпи

И покой, что нам только снится.

И покой что нам только снится…

И покой…

Припев:

Опасно заточены ударами точными, ты должен

Мне должен.

Опасная лестница у ревности нет лица, ты должен

Мне должен.

Закутками, провулками по дорозі вперто крокуючи

Я ж знала що десь цілодобово чекатиме тебе там інша.

Ніч заносить безсоння до безумства смажить вени

Серце рветься, заходить від немислимо потаємного.

Приспів:

Небезпечно заточені точними ударами, ти повинен

Мені винен.

Небезпечні сходи у ревності немає особи, ти повинен

Мені винен.

Місто в біле одягається про забутий скажуть: «Небиль!»

Я зуміла ось так покаятися, що на мить розкрилося небо

Перший сніг перефарбував волосся, він за мною йде слідом.

Я тремтіла від цього голосу і не вірила першому снігу.

Приспів:

Небезпечно заточені точними ударами, ти повинен

Мені винен.

Небезпечні сходи у ревності немає особи, ти повинен

Мені винен.

Довгий шлях не усипаний трояндами,

Завмер маятник із рахунку збився.

Ми шукали алмазні розсипи

І спокій, що нам тільки сниться.

І спокій що нам тільки сниться...

І спокій…

Приспів:

Небезпечно заточені точними ударами, ти повинен

Мені винен.

Небезпечні сходи у ревності немає особи, ти повинен

Мені винен.