Звёздочка - Вячеслав Бутусов

неба звездочка скатилась

И сказала чуть дыша:

«Я влюбилась в Самуила,

В Самуила Маршака».

Я давно его искала,

Все моталась, все летала,

Лет прошло уже немало,

Наконец-то нашла!

Он один мне всех дороже,

Он не мальчик, ну и что же,

Я ведь тоже не девица,

Слава богу мне семнадцатый век.

Самуил услышав это,

Очень долго хохотал,

Ты смешнее всех на свете —

Развеселая вдова.

Уморила Самуила,

Укатала старика, —

Я давно уже на небе,

Прилетай-ка сюда,

Ты искала слишком долго,

И нашла в стогу иголку,

Никакого в этом толку нет, звезда.

Возвращайся назад.

С неба звездочка упала,

Зацепилась за крючок,

Отвиселась и сказала:

Здравствуй милый дурачок.

Вот тебя то я искала,

Мой любимый дорогой,

Образ твой всегда печален и Я примчалась за тобой,

Я следила за тобою с высока,

Ты мне нравишься,

Но только вот беда,

Не умеешь ты летать наверняка, —

Сокрушалась звезда

А я сяду на ракету,

И отправлюсь за звездой,

У меня жена и дети,

Я возьму их с собой.

А звезда мне отвечала:

Стой-ка, стой!

Ты какой-то торопливый,

Милый мой.

Начинаем все сначала ла-ла-ла,

Повторяй-ка за мной:

С неба звездочка упала-ла-ла-ла,

И решительно сказала-ла-ла-ла,

До свиданья друг мой милый дорогой,

Я прощаюсь с тобой.

Мне пора бы домой…

небо зірочка скотилася

І сказала трохи дихаючи:

«Я закохалася в Самуїла,

Самуїла Маршака».

Я давно його шукала,

Все моталася, все літала,

Років минуло вже чимало,

Нарешті знайшла!

Він один мені всіх дорожчий,

Він не хлопчик, ну і що ж,

Я теж не дівчина,

Слава богу мені сімнадцяте століття.

Самуїл почув це,

Дуже довго реготав,

Ти смішніше за всіх на світі —

Розвесела вдова.

Вморила Самуїла,

Покатала старого,—

Я давно вже на небі,

Прилітай сюди,

Ти шукала занадто довго,

І знайшла у стогу голку,

Ніякого в цьому сенсу немає, зірко.

Повертайся назад.

З неба зірочка впала,

Зачепилась за гачок,

Відвисіла і сказала:

Привіт милий дурник.

Ось тебе то я шукала,

Мій коханий любий,

Образ твій завжди сумний і Я примчалася за тобою,

Я стежила за тобою з висока,

Ти мені подобаєшся,

Але тільки лихо,

Не вмієш ти літати напевно, —

Засмучувалася зірка

А я сяду на ракету,

І відправлюся за зіркою,

У мене дружина і діти,

Я візьму їх із собою.

А зірка мені відповідала:

Стій, стій!

Ти якийсь квапливий,

Милий мій.

Починаємо все спочатку ла-ла-ла,

Повторюй за мною:

З неба зірочка впала-ла-ла-ла,

І рішуче сказала-ла-ла-ла,

До побачення друг мій любий дорогий,

Я прощаюся з тобою.

Мені час би додому…